Чого ти Касяном дивишся?

Вам вочевидь доводилося чути прислів’я, винесене в заголовок? Так кажуть про похмуру, злу й непривітну людину. Але не всі, либонь, знають його генеологічне походження, хіба що ті, хто народився 29 лютого, оскільки вони святкують свої іменини раз в чотири роки, себто у високосний.

День цей вважається найнещасливішим, найстрахітливішим – “бо перебуває під владою мстливого святого”. Деінде його, тобто Касяна, навіть не вважають святим.

Так хто ж він такий — Касян? З цього приводу в народі є чимало легенд. Скажімо, росіяни вважають, що він “три роки поспіль перебуває п’яним і лишень тверезіє на свої іменини”. Натомість інші стверджують, що Касянові підвладні всі вітри і він тримає їх на дванадцяти ланцюгах та за дванадцятьма замками, а коли відпускає на землю – “то насилає на людей і скотину великий мор”.

Українські варіанти менш “образливі”. Вони здебільшого носили побутовий характер. Найпопулярніший сюжет легенд – мандри Касяна з Миколаєм, де співставляються риси характеру обох святих. Дорогою мандрівників зустрічає Бог і цікавиться про їхні вчинки. Наведу для прикладу одну з оповідок.

Святий Микола-Чудотворець на небі не сидить, а тут, на землі, людям помагає. Не те, що Касян – за панича убрався і до Бога пішов жалітися на людей:

– Вони,– каже,– Миколу шанують, почитають, на його ім’я церкви будують, а мене й не згадують!

Бог вислухав Касяна та й каже до янголів:

– Покличте мені святого Миколу. Скажіть, щоб зараз прийшов!

– Нема його на небі! – кажуть янголи.

— А де ж він?

– Пішов на Чорне море людей рятувати!

– Почекай, каже Бог до Касяна,– Микола прийде, тоді й поговоримо…

За якийсь час Бог знову посилає янголів за святим Миколою.

– Нема його,– кажуть янголи,– на землі людей від пожежі рятує!

Втретє посилає Бог янголів за Миколаєм.

– Нема його,– кажуть янголи,– він кайдани розбиває, козаків з турецької неволі визволяє!

Аж за четвертим разом з’явився святий Миколай перед Богом: у старій свиті, мотузком підперезаний; чоботи в болоті й руки в грязі.

– Де ти був? – запитав Бог, а святий Микола йому відповідає:

– Помагав мужикові воза з багна витягнути…

– Ось бач,– каже Бог до Касяна,– за що його люди шанують? Він на небі не сидить, на землі діло робить, а ти паном одягнувся і тут, на небі, кутки обтираєш. Іди геть од мене! Будуть тебе люди боятися, але не будуть шанувати!

Справді-бо, якщо Касянів день припадає тільки на високосний рік, то Миколаї святкують щороку двічі. Відтак вважається, що Касян сприяє нестачі кормів і падіжу худоби.

Здавна люди з тривогою очікували високосні літа. З ними пов’язано безліч сумних прикмет – “бо це роки великої мори на людей та худобу”.

Це певною мірою підтверджує і сучасна наука, адже на високосний рік припадає найбільша сонячна активность, котра негативно впливає на стан усього живого. Отож, мали рацію наші пращури, коли казали: “Касян на скот вгляне — скот валить, на дерево — дерево валить”.

Образ Касяна, за народними уявленнями, не вельми привабливий. Він постає надмірно сердитим і немилосердним чоловіком з довгими до колін бровами, віями та бородою, за якими нікого не бачить протягом трьох років. Натомість на четвертий брови піднімаються – “і зле тому, на кого він подивиться: на людей – їм горе, на скот – на нього падіж”. Вважалося, що той, хто народився 29 лютого,– буде нещасливим; з цього приводу казали:

— Касян оком глянув,— не буде з цього рожденного добра…

Люди в цей день намагалися не вставати з ліжка до схід сонця і не виходити на вулицю, щоб “Касян не глянув своїм зором”, а також не працювати, аби не розгнівати немилосердника.

Раз Касіян кинув оком – не буде добра з цього дитяти.

У тебе величезні-довжезні брови, мов у Касіяна.

На Касяна не виходь до схід сонця, бо біда буде.

Святий Касян з чортами всю ніч б’ється і йому не допомагають, а тому він такий лютий на людей.

Якщо на Касянів день багато снігу, то буде велика повінь.

Чи не тому на похмуру й непривітну людину кажуть: “Чого Касяном дивишся?”