Іван Головатий капусту святить

Якщо на Олени-льоносівки поралися з огірками, то наступне святце – третє віднайдення голови Івана Предтечі – безпосередньо пов’язане з висаджуванням у ґрунт капустяної розсади. В народі цей день називали Іваном Головатим. Святкується він 7 червня.

Традиційно в Україні другим після картоплі продуктом у повсякденному харчовому раціоні вважається капуста. У кожному господарстві запасалися нею на весь осінньо-зимовий сезон. З цього продукту виготовляють різноманітні салати, його вживають у свіжому й квашеному вигляді, готують борщ, солянку, голубці, рагу тощо. Особливо популярна в нашого народу шаткована капуста. Восени, коли дозрівають качани, їх подрібнюють разом з морквою і складають у діжки з таким розрахунком, аби квашениці вистачило на весь сезон. Вироби з капусти широко вживали на весіллях, поминках, під час довготривалих постів, зокрема в Пилипівський та Великий.

Раніше коли хліб випікали в хатніх печах, паляниці саджали на черін, “підстелюючи” під спід капустяне листя; це надавало випічці своєрідних смакових якостей, приємного запаху й естетичного вигляду. Капустяний розсіл також використовували як харчовий і лікувальний продукт, насамперед від шлункових недуг. Таке широке застосування цього овоча змушувало селян турбуватись і про його врожайність. Під посів капусти відводили найкращі ґрунти, землю добре угноювали, а розсаду постійно поливали.

Найкращим періодом висаджування у ґрунт розсади був початок першого літнього місяця (більш ранні сорти на Півдні садили й на Ярини – 18 травня). Робили це здебільшого 7 червня, вважаючи – “якщо посадити капусту на Івана Головатого, то виросте великою, як голови”.

У кожному регіоні були свої обряди. На Бориспільщині (Київщина) робили так. Ввечері господиня, накопавши розсади, йшла до грядки. Взявши з посудини першу стеблину, хрестилася й казала:

– Дай же, Боже, час добрий, щоб моя капуста прийнялась і в головки складалась!

Після цього хапалася долонями за голову й била ув стегна:

– Щоб моя капусточка була із кореня коренастая,– казала сама до себе,– а із листу головастая!

Присівши, продовжувала:

– Щоб не росла висока, а росла широка!

Посадивши стебельце в ґрунт, притопкувала землю коліном і завершувала дійство побажанням:

– Щоб була туга, як коліно!

На Поліссі ці побажання висловлювалися в такий спосіб:

– Не будь голена – будь пузата, не будь красна – будь смачна, не будь стара – будь молода, не будь мала – будь висока!

Подібні словесні тексти побутували й на Поділлі:

– Дай же, Боже, час добрий, щоб моя капусточка прийнялася й у голови складалася, щоб була з кореня коренаста, а листя головаста, щоб не росла високо, а широко!

Не менш цікаво влаштовували обряд висаджування капусти й у Літинському повіті на Поділлі. Жінки в цей день перший кущ накривали горщиком, а останній пов’язували білою хустиною, кінці якої прикладали камінцями. Дійство це супроводжувалося примовкою:

– Щоб моя капуста була така велика, як горщик, біла, як хустка, а тверда, як камінь!

Як овочі підростали, на Івана Купала господиня з непокритою головою йшла на город і пов’язувала один з качанів хустиною. Роблячи це казала:

– Щоб капуста добре в головки в’язалася!– і, розіклавши на кущах віночки, примовляла:

– Аби вродилися такі, як дівоча голова!

Перед тим, як висаджувати в ґрунт розсаду, деінде приживляли на грядці й кущ кропиви – “аби мошка на неї не нападала”. З цією метою використовували й інші засоби: щоб убезпечитися від шкідників, капусту скроплювали курячим або свинячим посльодом, розведеним на юріївській воді, притрушували попелом, який спеціально тримали від спаленого на Новий рік Дідуха, обкладали татарським зіллям (аїром) чи купальськими віночками.

Багатьом з нас відомий переказ: на наші дитячі зацікавлення, звідкіля ми взялися, батьки відповідали: “У капусті тебе знайшли”. Якоюсь мірою цей сюжет відтворено в одній з поліських пісень:

Ой ходила дівчина по саду,
Да сіяла-віяла розсаду.
– Чомусь моя розсада не сходить?
Унадився хлопчина да й ходить.
На дівчині спідниця не сходить.
– Уже в моїй розсаді три листки —
Готуй, готуй, козаче, колиски!
– А вже моя колисочка готова —
Бувай, бувай, дівчино, здорова!

Отже, Предтеча вважався найсприятливішим днем висаджування у ґрунт розсади. Про це підтверджує й поговірка: “Іван Головатий капусту святить”.