Як Раміна Лободу відбілювала

Недавнє інтервʼю Світлани Лободи для журналістки Раміни Есхакзай викликало бурхливу реакцію в суспільстві. Ми переглянули це інтервʼю декілька разів з повторами окремих моментів та зробили свої висновки. Цей блог є відображенням субʼєктивної думки авторів та не претендує на обʼєктивність.

Починається відео з монологу тривалістю в дві з половиною хвилини, який був записаний через декілька днів після бесіди зі Світланою. Спочатку за допомогою відвертої маніпуляції та слабкої аргументації журналістка намагається виправдати доцільність цього інтервʼю. Потім звучить “гостре” запитання до українського суспільства, яке ми не можемо не процитувати: “Я пропоную нашому суспільству після перегляду цього випуску запропонувати рішення проблеми з людьми, які після 2014 року працювали в росії і коли почалася повномасштабна війна, вони обрали бік України. Тобто ті, хто працював в росії після 2014 і обрав бік росії, вони – зрадники. Ті люди, які обрали бік України допомагають їй інформаційно, фінансово, вони також зрадники… Окрім твітів, срачів… Що робити? Чому коли росіянин обирає нашу сторону, то він “красавчик, дякую за підтримку”, коли наша людина намагається виправитись і виправляється, обирає бік України, то ти все одно зрадник?”

На це питання журналістка пропонує відповісти після перегляду. Питання цікаве, але не настільки як питання доцільності та обʼєктивності цього інтервʼю. Воно більше потрібно самій Світлані Лободі, щоб росказати “свою правду”, виправдатись за своє життя та карʼєру в країні, що з 2014 року вбивала українців. Світлані потрібна можливість виправдатись за своє мовчання впродовж місяця, поки російська армія руйнувала її рідне місто. А чи потрібно українському суспільству слухати її виправдання і приймати блудну дочку назад у нашу українську сімʼю? Питання риторичне.

Чи може журналіст співчувати?

Додамо трохи інформації для контексту. В анонсі на instagram-сторінці Раміна написала коротку історію створення цього інтервʼю. Спочатку журналістка написала, що змінила свою попередню позицію:

… крихти за іншими не буду доїдати, тому ніякого інтерв'ю з Лободою.

Позиція цілком зрозуміла, хоча і дещо відрізняється від адекватної суспільної думки – відмовлятись від всього російського, або наближеного до російського.

З тексту анонсу зрозуміло, що готуватись до інтервʼю Світлана почала найпізніше з грудня. Тобто за 2-3 місяці до початку запису. Начебто це було аргументовано вдосконаленням Світланою української мови. Світлана не хотіла давати інтвервʼю не українською, про що також згадувала під час самого інтервʼю. Раміна запевняла, що питання не піддавались жодній цензурі і єдиною умовою від менеджменту були три питання про новий альбом. Варто сказати, що Раміна зробила половину своєї роботи добре. Вона дійсно поставила питання, які довгий час залишались без відповіді. Але чи змогла журналістка залишитись безпристрастною?

Сама Раміна опинилася в схожій ситуації, що і Світлана Лобода. Певний час вона їздила на росію, щоб записувати інтервʼю з відомимим болотяними людьми. Після 24 лютого Раміній дісталась порція критики, яку вона переживала доволі тяжко і схоже що її це досі хвилює:

Пропоную разом порефлексувати на тему: "Що робити з тими, хто після 2014 працював в расії, але з 24.02.22 розкаявся та допомагає Україні" Що робити в такими, як я.”

Складається враження, що журналістка емпатує артистці, що може бути додатковим мотивом для запису інтервʼю, яке насправді потрібне тільки Світлані. Дуже дивно, що журналістка вирішила прийняти сторону співачки та запропонувати суспільству вирішення проблеми “блудних синів”. Дуже дивно, що Раміна не бачить різниці між собою та найкращою артисткою московії. Дуже дивно, бачити, що Раміна приймає сторону Лободи після виправдовувань бажанням заробляти, бути “великою” зіркою, досягненням стелі в Україні, особливо після інтервʼю з Олею Поляковою від 18 березня.

При перегляді можна зрозуміти, що три питання про альбом, було не єдиною умовою менеджера. Також треба було показати, “благодійну діяльність” та ті обіцянки, які Лободана роздає людям, що втратили свої оселі внаслідок російської агресії. Звичайно, це буде дуже добре, якщо вона допоможе відновити помешкання, але чи доречно робити піар на горі цих людей. Адже можна допомогти мовчки, не на камеру. На цих моментах починає здаватись, що дивишся не інтервʼю, а ролик передвиборчої кампанії міського депутата.

Чи могла Світлана змінитись?

На це питання Світлана відповіла в кінці інтервʼю.

– Якби можна було стерти минуле і щось змінити, що б ти змінила? – Нічого. Я б не змінила нічого. Я не жалкую про те, де я була і де я сьогодні. Я не жалкую про жоден день в своєму житті…

Доволі красномовна відповідь, яка дає підставу вважати, що все сказане в інтерв’ю є брехнею. Будь-яка людина, маючи можливість виправити свої помилки, обов’язково скористалася б такою можливістю.

Ще одним фактором того, що Світлана не змінила свої погляди та цінності, є випуск нового альбому “Made in U” 24 березня 2023 року. Шість з чотирнадцяти композицій звучать російською мовою, що дуже важко осягнути. Для прикладу після повномасштабної ескалації війни українські поп-виконавці відмовляються від своїх російськомовних пісень (Тіна Кароль), або перекладають їх на українську мову (Оля Полякова).

Світлана заявляє про своє прагнення вдосконалювати знання англійської мови, і створювати пісні в першу чергу англійською, і вже потім “також українською”. Світлана заявляє про те, що її міжнародна аудиторія все ще важлива для неї, тобто “какая разніца какая страна” нікуди з її голови не ділася. Зараз основною метою Лободи є відбілення репутації для подальшого розвитку на ринку Європи. Світлана не збирається розвивати українську естраду, вона не збирається відкривати та спонсорувати нові таланти. Українська сцена все ще дуже мала для неї, а “міжнародна аудиторія” все ще важливіша ніж українські слухачі.

Згадує Світлана також і деяких російських зірок, зокрема кіркорова. Світлана каже, що його “прогнули”, змусили співпрацювати та підтримувати війну, погрожували викраденням дітей. Що робити українському суспільству з такими людьми? Пробачити їх після війни, тому що вони хороші, їх просто утримував “колективний путін”. Подібні заяви будують фундамент не тільки для відбілювання репутації Світлани і подібних, а також і зірок з боліт. Вони всі винні, винна і Світлана, яку хотіли змусити співпрацювати, бо у неї “15 мільйонів в інстаграмі”. Чому ж вона не використовувала свій вплив на таку велику аудиторію, а все що змогла це плакати про “маленьких людей”? Тому що там всі такі – “маленькі”.

Благодійність, яка показана у цьому відео не викликає відчуття щирих мотивів, скоріше спробу “купити” прощення. Особливо легко маніпулювати почуттями людей під час війни. Жертвувати кошти та допомагати тим, хто цього потребує однозначно потрібно. Сподіваємось, що Світлана справді дотримається обіцянки допомогти тим людям. Але піар на чужому горі, це однозначно не добре.

Висновки

Що робити з такими людьми як Світлана? Люди різні, різні ситуації, різні дії цих людей. Ставити всіх під одну лінійку, не є доцільно. Хтось виправився, хтось намагається виправитись, а хтось випускає новий альбом 6 піснями російською мовою. Світлана досі знаходиться в своєму “російськом мірє”, де вона живе для своєї “міжнародної аудиторії”. Чому ми маємо пробачати людину, якій не потрібне це прощення, а потрібна “тепла ванна”, в якій вона зможе відчистити свою заплямовану репутацію. Їй потрібна чиста сторінка, щоб далі мати змогу гастролювати. Артистка добре розуміє, що якщо в Україні її не приймуть, тоді можливості для розвитку в неї будуть обмежені. Зараз відмінена в Україні, це відмінена в усьому цивілізованому світі. Світлана вперто ігнорувала українське суспільство роками, чому ми тепер маємо не ігнорувати її творчість та особистість? Нехай допомагає людям, якщо це заспокоює її совість, але на цьому все. Тільки відміна всього російського і наближеного до російського.