Батьків друг

Був у батька син. Одного разу зговорились вони про друзів. Син каже:

— Тату, я маю багато друзів.

А батько говорить:

— Я маю лише одного друга, але такого, що від біди мене застереже. А твої друзі такі, що в біду тебе запхають і в прикру годину до хати не прийдуть.

— Ні, тату. В мене такі друзі, що за мною в огонь скачуть.

— А ти спрактикуй, — каже батько, — чи вони дійсно такі, як про них думаєш.

— Як спрактикувати?

— Заріж теля, запхай у мішок, неси до своїх приятелів і кажи, що ти нехотячи вбив чоловіка, аби вони помогли тобі суду уникнути.

Зарізав хлопець теля, запхав його в мішок і приносить уночі до свого найліпшого товариша. Проситься з-під вікна:

— Йой, утвори мені, друже.

— А що ти там у мішку маєш?

— Йой, я убив чоловіка. Поможи поховати.

А той кричати:

— Утікай мені з-під хати, аби я тебе не видів!

Поніс мішок до другого, розказує, що сталося. Той йому:

— Йой, не переступай за мої ворота. Йди геть з подвір’я.

Ходив і до третього. Так цілу ніч проносився з мішком і вернувся додому.

— Добре ви, тату, мені казали…

— Ану йди тепер до мого друга.

Приходить він до батькового друга, стукає у вікно:

— Дідусю, дідусю, встаньте.

— Що є?

— Йой, дідусику, я вбив чоловіка. Що тепер буду робити?

— Молодого чи старого?

— Молодого.

— Та як ти його вбив?

— Йой, я щибав яблуко. А камінь упав йому на голову та й убив. Я нехотячи його вбив.

— Тихенько, сину, не роби шуму, аби-с у кременалі не гнив. Уже його живим не зробиш, ми його зараз поховаємо.

А хлопець каже:

— Дідусю, дякую вам за пораду. Не вбивав я нікого. Я теля зарізав та й у мішку ношу. Тато казав, що він має одного друга, але доброго, а я казав, що маю більше друзів і вони ліпші. Мої друзі не пустили мене навіть на поріг, а ви, мого тата друг, і хотіли мене захистити. Я вам за це дуже вдячний.

Прийшов додому, розказує батькові про все, а тато каже:

— Клади мішок у сінях та й лягай спати.

Ще сонце не зійшло, а вже поліція стукає.

— Ану вставай! Складай руки! — хочуть його закувати.

— За що? — питає.

— Ти вбив чоловіка.

— Коли?

— Вчора.

— Та як? Хто видів?

— Зараз приведемо тих, хто знає.

Привели його друзів. Хлопець сміється й каже:

— Той мертвець у мішку. Подивіться.

Подивилися, а там — теля. Тоді він говорить:

— Тато казав, що має одного, та доброго друга, а я казав, що маю багато і ліпших. Я хотів переконатися і все вигадав. Татів друг був би захистив, а мої друзі віддали б мене на шибеницю. Тепер, тату, я матиму вашого друга за свого друга. Буду йому сліда продувати, а вас, мої “друзі”, не хочу більше навіть видіти, а як стрінетеся на дорозі, то обходіть мене дуже далеко.

Аудіозапис української народної казки “Батьків друг” (початок казки на 20:21 хвилині, кінець на 23:23 хвилині)