Чарівний коц

Малолітки-хлопці пасли на вигоні корови та й знайшли коц. Обступили його з усіх боків і говорять між собою: “Що то за коц? Чий він? Звідки тут узявся?” Отак говорили, але ніхто нічого не міг сказати.

Каже один хлопчина:

— От добре, що маємо коц! Тепер собі розстелимо його, посідаємо, візьмемо ножики та й будемо палички стругати. Вже не будуть нас мурашки кусати так, як на траві!

Говорить другий:

— Палички — не палички, а затешім великі палиці та й зробім з коца парасолю. Коли піде дощ, поховаємося під парасолю та й не обмокнемо.

Посідали хлопці, а один подумав: “От якби цей коц полетів!”

Лише так подумав, як коц звився в чотири кінці та й поніс хлопців аж попід хмари. Бахурі одні радіють, а другі — плачуть — куди їх коц занесе.

Переніс їх коц почерез річку й людським голосом каже:

— А тепер, хлопчики, дивіться, куди я вас понесу! Ви давно мріяли подивитися, як то хмари ходять, тож несу вас до хмар. Не бійтеся лише — потім опустимося на землю.

І коц злетів ще вище.

Довго літав з хлопцями попід хмари: за той час одні позасинали, другі плакали, а треті радувалися — в долоні плескали. Вже коц опускається на землю, а ці, треті, махають руками, тішаться, що свої хати показалися, село.

Приземлилися хлопці, прибігають додому:

— Тату, тату! Мамо, мамо! Ми на вигоні під лугом знайшли коц! Посідали на нього, хотіли зробити парасолю, щоб ховатися від дощу, а коц носив нас аж попід хмари.

Тато пасок розперезав і каже синові:

— Ах ти, брехун! Ти вже відтепер учишся брехати!

Син хапає тата за руки:

— Татку, не бийте! Ходіть, може, той коц ще там, і ви сядете та й полетите!

Тато не слухав сина, а ременем добре його набив, аби не ходив по селі та й не брехав.

Але вигнав батько на ніч пасти коня. Бачить на вигоні якийсь коц, простелив його і лягає спати. Чує уві сні — щось його несе. Поносило-поносило й знову сіло. Він відкриває очі й каже сам до себе:

— Ну, сей коц справді носив мого сина, бо й мене носив цілу ніч. Прийду додому та й заставлю малого, аби й мене паском бив, бо коли скажу комусь, що таке було, то зроблять люди в селі й мене брехуном, і мого сина.

Сів батько на коня й поїхав додому.

Аудіозапис української народної казки “Чарівний коц” (кінець казки на 2:39 хвилині)

Аудіозапис української народної казки “Чарівний коц”