Дід та баба

Був собі дід та баба,
Мали собі курочку-рябушечку.
Курочка яєчко знесла,
Баба хижку мила,
Яєчко розбила.
Дід плаче, баба плаче,
Ворота скриплять,
Сорока скрекоче.
Полетіла сорока,
Сіла на дубочку.
Питає дуб сороки:
— Чого ти скрекочеш?
— Ей, дубе,
Коли б ти знав,
То б і листя поопускав.
[Був собі дід та баба,
Мали собі курочку-рябушечку.
Курочка яєчко знесла,
Баба хижку мила,
Яєчко розбила.
Дід плаче, баба плаче,
Ворота скриплять,
Сорока скрекоче,]
Дуб листя поопускав.
Прийшов бичок:
— Чого ти, дубе, листя поопускав?
— Якби ти знав, то ти б і ріжки позбивав.
Був собі дід та баба,
Мали собі курочку-рябушечку.
Курочка яєчко знесла,
Баба хижку мила,
Яєчко розбила.
Дід плаче, баба плаче,
Ворота скриплять,
Сорока скрекоче.
Дуб листя поопускав.
Бичок ріжки позбивав,
Пішов бичок до води.
Вода питає:
— Бичок, бичок, чого ти ріжки позбивав?
— Ей, водо, водо, якби ти знала, то ти б кров’ю стала.
Був собі дід та баба,
Мали собі курочку-рябушечку.
Курочка яєчко знесла,
Баба хижку мила,
Яєчко розбила.
Дід плаче, баба плаче,
Ворота скриплять,
Сорока скрекоче,
Дуб листя поопускав,
Бичок ріжки позбивав,
Вода кров’ю стала.
Прийшла наймичка попова по воду:
— Водо, водо, чого ти кров’ю стала?
— Дівко, дівко, якби ти знала, то ти б і відра побила.
Був собі дід та баба,
Мали собі курочку-рябушечку.
Курочка яєчко знесла,
Баба хижку мила,
Яєчко розбила.
Дід плаче, баба плаче,
Ворота скриплять,
Сорока скрекоче,
Дуб листя поопускав,
Бичок ріжки позбивав,
Вода кров’ю стала,
Наймичка відра побила.
Прийшла наймичка додому; піп питає:
— Нащо ти відра побила?
— Ей, попе, попе, якби ти знав, то ти б усе з церкви повикидав.
Був собі дід та баба,
Мали собі курочку-рябушечку.
Курочка яєчко знесла,
Баба хижку мила,
Яєчко розбила.
Дід плаче, баба плаче,
Ворота скриплять,
Сорока скрекоче,
Дуб листя поопускав,
Бичок ріжки позбивав,
Вода кров’ю стала,
Наймичка відра побила,
Піп усе з церкви повикидав.
Прийшов [піп] до попаді; попадя питає:
— Попе, попе, нащо ти усе з церкви повикидав?
— Ой попаде, попаде, якби ти знала, ти б проскури повикидала.
Був собі дід та баба,
Мали собі курочку-рябушечку.
Курочка яєчко знесла,
Баба хижку мила,
Яєчко розбила.
Дід плаче, баба плаче,
Ворота скриплять,
Сорока скрекоче,
Дуб листя поопускав,
Бичок ріжки позбивав,
Вода кров’ю стала,
Наймичка відра побила,
Піп усе з церкви повикидав.
Попадя проскури повикидала...