Дівчина-сирітка й лісовий царевич

Було то чи не було, але в жнива дівчата жали в пана пшеницю. Була межи ними сирітка Галя. Дуже пекло сонце, і вполудне дівчата пішли до річки купатися. Лише зайшли у воду, як набігли хлопці, поскакали з берега в плесо, де дівчата купалися. Дівчата закричали, повибігали з води, а сирітка Галя не встигла. Хлопці почали занурювати Галю у воду, сміятися з неї, ледве-не-ледве вирвалася від них і, плачучи, побігла в ліс.

Сіла вона під дерево, виплакалася добре та й каже:

— Чого я така нещаслива живу на світі?

Там вона і задрімала. А прокинулася — стоїть над нею дуже вродлива дівчина у короні з діамантів та й говорить:

— Сестрице, я все про тебе знаю. Ти тяжко бідуєш по наймах, бо сирота. Ходи зі мною — будеш панувати.

А дівчина питає її:

— Хто ти така й звідки?

— Будеш знати, коли зі мною підеш, а тепер я не скажу. Ходи зі мною.

— Під лісом є мої товаришки. Я йду д’ своїм товаришкам-жницям і нікуди з тобою не піду.

— Я тебе вже до них не відпущу, — говорить незнайома дівчина. — Доволі ти в панів та багачів набідувалася!

Поклала на голову Галі корону, взяла за руку й повела. Недовго вони йшли, як ліс скінчився й показалося місто. Вела її дівчина поміж доми дуже гарні, йшли вони гарними вулицями, а по обох боках вулиць різні дерева, квіти були. Йшли вони попри палац великий, але дівчина повела Галю далі. Завела її в ліси непрохідні, дрімучі, в гущаки. Тут їх застала ніч. Водила та дівчина Галю по лісі цілу ніч, поки кури не запіяли. Коли закукурікав дикий когут, вона шарпнула з її голови корону й утекла. Галя сама-одна залишилася серед лісу.

Ходить Галина по лісі, плаче — мало розум не втратила зо страху, — журиться, що голодна, а не знає, як вийти на дорогу. Йде вона в один бік, йде в другий, але ніде не видно кінця-краю лісові. Цілий день голодна ходила — так на ноги приопала, як трава скошена. Вже ніч темна.

Присіла дівчина під деревом та й промовила:

— Боже, Боже, невже я маю вмирати в цім лісі?! Тут так безлюдно. Ніхто мене не знайде — звір тіло розтягне.

Враз коло неї з’явилася старенька бабуся та й каже:

— Дівчино, хто ти? І що тебе сюди занесло? Сей ліс чарівний, і його ніхто не сміє перейти, хіба військо.

Галина розповідає:

— Я, бабусю, сирота. Купалася з дівчатами, від хлопців утекла в ліс, і тут показалася молода дівчина, зняла корону з себе й поклала мені на голову. Вона мене водила по якомусь місту з гарними вулицями, поки не заманила сюди. Коли запіяв дикий когут, зірвала з мене корону й зникла, а я лишилася тут.

Подивилася на неї бабуня та й каже:

— Ходи, дівчино, зі мною та й усе добре буде.

Забрала Галину до себе. Галина прийшла до неї така втомлена, що не могла нічого ні їсти, ні пити — переступила поріг такої малесенької хатки, що ледве влізла до неї, впала на сіно й заснула мертвим сном. Вранці пробудилася: а то вона не в тісній хатині спала, а в просторому царському палаці. Дивиться дівчина у вікно, а то те саме місто, через яке вона вже йшла.

Тут відчинилися двері — входить до неї молодий царевич і питає:

— Ну, красуне, чи хочеш від нас відходити, чи хочеш тут жити? Коли тобі тут сподобалося, то дай згоду, аби ми побралися.

Галина-сирітка не знає, що відповісти. Дивиться на царевича, що на ньому все блищить, що палаци в місті блищать, але не розуміє що з нею робиться. А царевич теж ока не змигне з її кіс, милується її станом, вродою. Тоді приходить стара бабуня й каже:

— Не бійся, дівчино. Це мій онук. Він бачив багато дівчат, але йому сподобалася тільки ти.

— Не до пари я царевичеві, — каже Галина. — Хай царевич сватає собі царівну, а мене, бідну сирітку, відпустить на волю.

А бабуня каже:

— Ні, дівчино. Ти вже нікуди звідси не підеш, бо до твого старого життя дороги звідси нема. Ти в наймах служила, а тут будеш з Лісовим Царевичем царювати.

І Галина дала згоду.

Підійшов до неї царевич, підійшла обслуга, під’їхали золоті коні з золотою каретою; дали молодим шлюб, і тоді стара бабуня знов поклала на Галинину голову ту корону, що в лісі клала.

І стали вони щасливо жити-поживати.

Аудіозапис української народної казки “Дівчина-сирітка й лісовий царевич” (початок казки на 5:21 хвилині, кінець на 10:03 хвилині)