Кому трудніш правитись
Мужик із жінкою часто сперечались: кому з них робити трудніш? Мужик каже, що йому трудніш у полі, а жінка — що їй трудніш дома. От раз літом і помінялись вони роботами: жінка поїхала орати, а мужик зоставсь дома. От, ідучи орачем, жінка і наказує мужикові:
— Гляди ж ти мені, не проспи череди, віджени корів у череду, а овечок і телят — у ватагу; та гляди не запропасти курчат із квочкою, нагодуй їх; та щоб обід у тебе поспів, поки приїду, і буханців напечи та масла сколоти, і щоб сколотини були; он там сухе просо, то стовчи пшона на кашу.
Загадала усе, і поїхали собі із сімейкою у поле. Мужик поки зібрався гнати худобу, а ватагу й череду вже прогнали: треба було бігом доганяти. Вернувсь додому, та щоб шуліка не потаскав курчат, він позв’язував їх ниткою, прив’язав до квочки і пустив надвір, а сам став поратись у печі. Бачив він, що жінка тоді і діжу місить, і пшоно товче на кашу, як топиться у печі. От замісив мужик діжу і став на ступу пшоно товкти. А щоб за одним заходом сколотити і масло, прив’язав до пояса горщик із сметаною, бач, з такою гадкою, що як товктиметься пшоно, то й масло сколотиться. От тільки почав товкти пшоно в ступі, а квочка — кирр, кирр, а курчата як запищать. Він із ступи та надвір — глянути, чого вони, та зачепивсь за ломаку і простягся, горщик зі сметаною розбивсь. Дивиться — аж здоровенний шуліка ухопив курча, а за ним потяглись угору і останні курчата з квочкою, бо зв’язані були міцно. Так усіх і попер шуліка. Поки мужик розглядав, куди поніс шуліка квочку з курчатами, тим часом убрались свині в хату, одна звалила діжу з тістом, воно попливло по хаті, а свиня глита його на весь рот, а друга свиня порається біля пшона в ступі, а тут і в печі погасло. Загадався мужик, стоїть та дума, що йому робити, а вже давно обідня пора. От вже і жінка повернулась з поля. Приїхала у двір, зирк — квочки нема. Мерщій розпрягла шкапу та в хату, та й пита мужика:
— Де квочка з курчатами?
— Де! Шуліка ухопив. Я позв’язував курчат та й поприпинав до квочки, щоб шуліка не схопив якого або щоб не порозбігались, аж шуліка налетів, такий здоровенний, що й квочку поніс, і курчат.
— А обідати наварив?
— Наварив! Коли в печі погасло!
— Масло сколотив?
— Е, сколотив тобі! Побіг за квочкою, спіткнувся, а горщик розбився, і сметану собаки поїли.
— Та що це у тебе тісто по хаті?
— Та бісові свині! Я кинувся за квочкою, а вони у хату: одна діжу вивернула, друга пшоно в ступі поїла.
— Так ти, бачу, все поробив?
— Еге, поробив! Поробиш за тими іродовими шуліками та свиньми.
— А я ж зорала, що ти сказав, та, бач, у яку ще пору звернулась.
— Еге, там одне діло, а тут ач скільки наказала: і те зроби, і друге зроби, де ж його усе упорати?
— А я ж упорую кожного дня. От тож і є! Не сперечайся, не кажи; що жінкам нічого робити.
Наші партнери
Вироби ручної роботи для створення затишку у вашому домі
Джерела та збірки:
Текст української народної казки "Кому трудніш правитись" входить до таких джерел та збірок:
- З живого джерела. Українські народні казки в записах, переказах та публікаціях українських письменників. — Київ: "Радянська школа" , 1990.