Ксьондзів наймит

Один скупий-прескупий ксьондз кілька років шукав такого наймита, аби йому служив і не брав за це плати. Але на таке ніхто не хотів приставати. Аж одного разу заблукав до нього молодий і вродливий хлопець Петро й каже:

— Не буду за службу брати ні копійки, аж при кінці року дам вам дванадцять щиглів у голову. Думає ксьондз: “До кінця року я тебе туди пошлю, де ще Макар овець не пас, а поки що служи”.

Служить хлопець місяць, служить другий, служить третій… Ксьондз йому таку роботу дає, що інший сконав би при ній, а Петро все виконує.

Добігає кінець року, і думає ксьондз, що недалеко день розрахунку. Треба щось робити. Посилає наймита з порожнім возом до того млина, де дванадцять чортів кості мелють і наказує привезти аж дванадцять мішків борошна.

Хлопець впрягає коней і їде. Скільки їхав туди, то я не знаю, але приїхав, викликав найстаршого Антипка і каже:

— Аби мені полудня всі мішки були наповнені найбільшим борошном! Коли ні, то я ваші кості буду молоти!

Чорти побачили, що з цим чоловіком нема чого доправдатися і, як стій, навантажили дванадцять мішків найбілішого млива. Як все було на возі, найстаршого мельника взяла злість, що якийсь Петро може так чортами командувати.

Каже він наймолодшому чортові:

— Біжи і стань стовпом коло воріт. Він зачепить возом об тебе, поламає вісь, а вночі ми з ним порядок зробимо.

Але наймит був недурний. Як почув, що вісь тріснула, почав того стовпа батогом періщити, поки не зробився з нього чортик. Тоді давай кричати:

— Ой, хаме! Зашвидко ти мені збитки робиш!

Схопив Петро дідька за бороду, вставив йому лапи в колеса, а голову прив’язав до дишла і кричить:

— Неси тепер, збитошнику, віз аж до ксьондзового двора!

Везе дідько борошно, аж йому світ чорніє, а наймит сидить на возі, то посвистує, то співає. Приїхали до ксьондзового двора, і наймит гукає:

— Відчиніть, отче, браму!

Ксьондз побачив, що наймит живий-здоровий, і зі злості відповідає:

— Най тобі дідько відчиняє.

— Він би відчинив, але зробив мені шкоду й тепер тримає віз на собі.

Відчинив ксьондз браму. Носить борошно до комори, а ксьондз тимчасом думає, яку би то роботу наймитові загадати. Як він не вертів, як він не крутив, нічого з того не вийшло. Прийшов той день, та хвилина, і дав наймит ксьондзові дванадцять щиглів у голову. І на тім Петрова служба закінчилася.