Лев і щука

Раз підійшов лев до річки да й дивиться в воду. А щука плеснула хвостом да й поточилась на дно, а далі виплила да й каже:

— Я думала, що чоловік, да й злякалась; аж се лев.

— Хіба чоловік страшніший за мене? Всі мене бояться; а чоловіка я ще не бачив, що воно за птиця. Де б я його побачив?

— О, так іди та й іди полем, то й побачиш. Пішов лев. Стрічає хлопця:

— Чи ти чоловік?

— Ні, ще не чоловік; буду колись чоловіком.

— Ну, не треба ж мені тебе.

Іде та й іде; стрічає старого діда і питає:

— Чи ти чоловік?

— Ні, не чоловік; був колись чоловіком, а тепер уже дід. Пішов лев далі. Стрічає козака, спорядженого на війну, зо всіма припасами, на коні верхом, і питає:

— Чи ти чоловік?

— Чоловік, — каже козак.

— Ну, дак я тебе з’їм.

Козак, недовго думавши, виймає пістоль; трісь його межи очі, так, що лев трохи не впав. Лев став да й дивиться. А козак подивився на його та й поїхав своєю дорогою.

Пішов тоді лев до річки. Виплила до його щука да й пита:

— А що, бачив чоловіка?

— Бачив, — каже лев.

— Що ж він тобі казав?

— Нічого; тільки плюнув межи очі, так, що я в силу, в силу їх розчухав.