Лисиця та Журавель

Лисиця з Журавлем затоваришувала. Та й просить журавля:

— Навчи мене літати, а я тебе навчу, як тут зимувати.

Забрала журавля до себе в нору. Журавель і питає:

— Скільки в тебе, лисичко, думок?

— У мене аж сім думок, — відказала хвастуха-лисичка.

— А в тебе, журавлику, скільки?

— А в мене, — каже смиренний журавель, — тільки дві: як курлу, так курлу.

— Ось лежи, — каже, — ти, Журавлику, тут коло нори, а я тебе багном обляпаю, а як прийдуть стрільці, ти лежи нерухомо, щоб вони з тобою не робили. Вони будуть тебе вертіти, перекидати з боку на бік, скажуть: «Лисиця задушила», а я тим часом вибіжу з нори та й побіжу; вони, побачивши мене, покинуть тебе та поженуться за мною, а ти й полетиш.

І справді, наспіли стрільці, вертіли журавля, вертіли, запримітили й нору лисиччину та й кажуть:

— Це лисиця його задушила і заволокла сюди. Ось і нора її.

А тут лисиця і винирнула. Та й навтіки.

Стрілець у погоню за нею, а журавель закурликав, знявся і собі полетів. Стрільці не зловили нікого.

Потім зійшлися лисиця й журавель. Лисиця своє провадить, каже:

— Навчи ж мене, журавлику, літати.

Журавель каже:

— Сідай на мене, на крила, та держись.

Піднявся вгору, а вона лясь! І впала на землю.

— Ні, ти мене вище підійми! — каже лисиця.

Він її ще вище підняв. Не вдержалась лисиця, упала на пеньок та й убилась.

От тобі і сім думок! А в журавля дві, та правдиві.