Овечка

Йшла овечка дорогою і судосилась з вовком.

— Здоров будь, овечко!

— Здоров, вовче! — каже овечка.

— Куди ти,— каже вовк,— ідеш?

— У поле, пастись.

— Я тебе,— каже вовк,— хочу з’їсти.

— Е,— каже овечка,— коли ти хочеш мене з’їсти, то піди ж перш та висповідайся.

— Куди ж я,— питає вовк,— піду сповідаться?

— Я тебе заведу.

Ото овечка повела вовка в западню і каже йому:

— Застроми сюди лапу!

Вовк застромив туди лапу, куди сказала йому овечка, западня — хлоп! — і застукнулась.

Сіпався вовк, сіпався — не може ніяк, бідний, вирваться.

Так він стояв, аж поки чоловік не прийшов з дрючком уранці та не висповідав того вовка.