Піп і дяк

Прийшов піп до церкви та й прийшла його коханка-білявка. Подивився піп, що людей багато нема — троє-четверо стареньких, та й думає собі: “Вони не зрозуміють, а може, й не почують, подумають, що я по-латині правлю”. І починає:

— Марусениє! Марусениє! Приступи до священиє!

А дяк теж любив цю молодицю. Сховався він на хори та й попові відспівує:

— Священиє! Священиє! Не роби баламучениє!

Попові стало прикро й він співає:

— Дячениє! Дячиниє! Роби мовчениє, дістанеш полотна на сорочениє!

Дяк зрадів і подає голос:

— На сорочениє! На сорочениє! Коби ще й на ногавиці, то підемо оба, отче, увечері на молодиці!..

А ті, що були в церкві, думали, піп з дяком правлять.

Аудіозапис української народної казки “Піп і дяк” (початок казки на 8:03 хвилині, кінець на 8:52 хвилині)