Піп на казанні

Був собі піп, який дуже не любив казання говорити. То однієї неділі виходить на казальницю і каже:

— Мої милі парафіяни, а знаєте, про що я вам нині буду казання казати?

— Ні, не знаємо, — кажуть люди.

— Та, коли ви не знаєте, то й я не знаю, — сказав піп та й зліз із казальниці.

На другу неділю знов піп виходить на казальницю.

— Мої милі парафіяни, а знаєте, про що я вам нині буду казати казання?

— Знаємо, — кажуть люди.

— Ну, коли знаєте, то нема вам що й казати. Кажемо всі од всієї душі!..

Приходить третя неділя, вже собі люди міркують, як би то його перехитрувати? Змовилися собі… Вилазить піп на казальницю.

— Мої милі парафіяни, а знаєте, про що я вам нині буду казати казання?

То одна половина людей у церкві каже: «Знаємо», а друга каже: «Не знаємо».

— Так? — каже піп. — Ну, то добре. Хай ті, що знають, та скажуть тим, що не знають.

Та й уже було по казанню.