Про пана і конюха

Служив один конюх у пана. А пан був дуже злий: завжди конюха лає, а той б’є.

Одного разу пан сказав конюхові, запрягти коні і їхати на базар.

Їдуть вони з паном. Переїждають вони ліс. А пан дуже боявся бандитів. От пан каже конюхові:

— Я залізу в мішок, а як хто спитає, що везеш, то скажеш: “Дзвони”.

Їдуть. їдуть вони далі. А потім конюх змінив голос й кричить:

— Гей, що везеш?

І своїм голосом відповідає:

— Дзвони.

А потім знову змінив голос:

— Зараз побачимо!

І як почав києм бити пана в мішку. Що витне конюх пана, то пан все: «День-бом! День-бом!» Відлупив добре пана, та й їдуть далі.

Пан питає:

— Що — хтось переймав?

— Еге, — каже конюх. — Якісь бандити.

— Ну, добре. Будемо їхати далі. Якщо ще хтось запитає, що везеш, то скажеш — скло, може, вже бити не будуть.

Їдуть вони далі. А потім конюх змінив голос і кричить:

— Гей, що везеш?

А тоді своїм голосом:

— Скло.

А потім знову змінив голос:

— Зараз побачимо!

І знов як почав бити пана києм, а пан сидить у мішку й ледве дихає.

Поїхали вони далі. Пан питає конюха:

— Чи ще не виїхали з лісу?

— Вже, — каже конюх.

— Розв’язуй, — каже пан.

Конюх розв’язав та й говорить:

— Скажіть спасибі що я не сказав що ви в мішку. Вам би ще більше перепало.

Аудіозапис української народної казки “Про пана і конюха”