Про сонце, мороз і вітер

Ішли сонце, мороз і вітер стовповою дорогою усі три і зустрічають чоловіка.

— Здрастуй!

— Здрастуйте!

Поздрастувались і пішли, — ті собі, а той собі.

І пройшли вони з гони місця і роздумались тоді: на кого той чоловік казав здрастуйте, чи на всіх, чи, може, одному?

Вернулись, нагонять того чоловіка:

— Обожди, чогось іспросимось.

Той обождав, підходять вони до нього:

— Кому, чоловіче, ти казав здрастуйте. чи одному, чи на усіх?

— Ні, — каже, — одному я казав.

— Котрому ж ти казав?

— Оцьому, — каже, — губатому я казав здрастуйте.

Обернулись і йдуть собі назад. І сонце каже:

— Я його попечу!

А мороз каже:

— Я його ізморожу!

А вітер каже:

— Ти не спечеш, а ти не зморозиш, бо як ти будеш пекти, а я буду холодний вітер віять; а як ти, морозе, будеш морозить, то я притихну, і він не змерзне.

Аудіозапис української народної казки “Про сонце, мороз і вітер”

Аудіозапис української народної казки “Про сонце, мороз і вітер”