Про те, як дяк з попом бугая вкрали

Був у поміщика бугай такий, що він ні за що не міг продати його. А жив Іван-бідняк напроти дяка. Приходить Іван до дяка і каже:

— Ходім украдем бугая.

Пішли і вкрали. Привели до дяка до клуні, зарізали, зняли шкуру, стали ділитися м’ясом.

Піп бачить, що в клуні світиться, приходить собі.

— То що ви робите? — говорить.

— Мовчіть, батюшко, беріть собі половину туші…

Переніс до хати, а Іван з дяком теж половину забрали. Попові стало шкода шкури, приходить каже:

— Віддайте мені шкуру, а то скажу.

А Іван каже:

— Батюшко, ми бідні, нехай нам буде.

А піп так не згоджується:

— Беріть удвох, хто в кого видере — того шкура.

Піп такий дужий — видер од Івана шкуру.

Розійшлися. Іван приносить додому м’ясо. Жінка наварила. Він наївся, ліг та й думає:

— М’ясо є, хоч хліба нема, а як би на гроші розжитися?..

А пан бугая шукає, дає 300 рублів, щоб хто вказав злодія.

От Іван думає: “Піду до пана…”

Приходить.

— А що скажеш, Іване?

— А от, проше пана, я знаю, хто бугая вкрав…

— Сідай, Іване, — пан каже, — розкажи мені. От Іван каже, що украли дяк із попом.

— А як ти знаєш?

— Я бачив, що світилось у клуні, приходжу, вони мені дали м’яса, щоб я мовчав. Піп узяв половину туші, а нас двоє з дяком — половину.

От пан до пристава.

Приїжджає.

Піп з дяком почули, що Іван каже на їх, що вони вкрали бугая, кличуть його до себе:

— А що ти, Іване, кажеш, що ми вкрали?

А він каже:

— Ні… Дайте вдвох хоч 200 рублів, то я вас визволю з цього.

Дають йому 200 рублів. А пан теж дав 300 — мав Іван 500, думає, як би тут не ввести кого в біду? Закликають всіх на слідство. От дяк з попом бояться, що Іван буде говорить. От пристав начинає питать Івана:

— Ну, Іване, скаже, як було?

Іван начинає говорить:

— Встав уночі, вийшов надвір, дивлюся — світиться у дяка в клуні, от я приходжу, а піп з дяком ділиться — зарізали бугая і діляться м’ясом…

От піп з дяком похололи, бояться, що буде?

Іван говорить:

— Батюшко, так як я, — говорить, — бідніший за всіх, оддайте мені шкуру — куплю дітям хліба.

А піп каже:

— Я не дам.

— А я так думаю, — каже Іван, — як ви вкрали, то я можу і одібрать шкуру. Я до себе, а піп — до себе! Як він потягнув — вирвав шкуру, то я впав та об соху головою!.. Та й проснувсь.

А пристав говорить:

— Так що ж, ти спав?

— А спав.

— Так це тобі снилось?

— А снилось, — говорить.

— Ну да, сучий син, я думав, що ти прийшов правду говорить, а він сон розказує! — І прогнав Івана.