Як кухар цісарем став

Давно державою керував цісар. Він накладав на людей такі великі податки, що вони дуже бідували.

Було тоді багато відчайдушних, що хотіли цісаря отруїти. Тому перед тим, як їсти, всяку цісарську страву мав спробувати кухар. Як через кільканадцять хвилин кухар зблідне — страва отруєна, і цісар не їсть.

Багато кухарів змінилося. Раптом став кухарити такий, що довгі роки служив цісареві й завше вчасно подавав йому снідати, обідати й вечеряти. Але одного разу не приніс він вчасно обіду. Цісар розсердився:

— Як ти смів запізнитися? Я — цісар.

А кухар відповідає:

— Цісарю, хто вищий, той буде нижчим, а хто нижчий, той буде вищий.

Цісар ще більше розлютився, наказав замкнути його до тюрми і щодня бити.

Зробили так.

А цісарева жінка дуже любила кухаря. Каже чоловікові:

— Випусти хлопця. Він нам добре служив.

— Так, але він мене образив, і я йому цього не пробачу.

— Чоловіче, знай: хто під ким яму копає — сам у неї падає.

Нарешті цісар випустив кухаря. Той далі кухарить. Якось він розпитується в слуги, коли цісар ходить до озера купатися.

— Навіщо тобі?

— Хочу знати, коли подавати обід.

— Зараз піде.

Цісар купається, а кухар підкрався, вкрав царську одежу й одягнувся в неї. Варта його сюди пропускає тим більше, що він знає всі ходи і виходи. Проходить до цісарської палати, спалює всі документи і видає два нових закони: знизити всі податки і заборонити купатися, а якщо хтось купається, арештувати того і бити.

Цісар виліз із води, а одежі нема. Він туди — діти, він у другий бік — дівчата. Стоїть голий за кущем, трясеться, а одежу ніхто не несе. Що таке?

Кличе дітей і просить:

— Принесіть мені будь-яке одіння.

Діти побігли до жандармів і показали:

— Он голий чоловік стоїть. Він купався.

Жандарми арештували його:

— Що ти за один?

— Цісар.

— Відведемо ми тебе до цісаря, то він тобі голову скрутить!

— Ведіть.

Доходять до палацу. Там оркестр грає, люди пливуть з сіл, з міст, тішаться, що цісар податки знизив. Цісар — до варти, а його не пускають. Замкнули в тюрму, б’ють-гаратають буками.

— Панове! — кричить. — Не бийте. Я ваш цісар.

— У нас свій цісар. Усі люди його хвалять й іншого не хочуть.

Нарешті кличе новий цісар старого:

— Цісарю, чи не казав я, що хто нижчий, буде вищий, а хто вищий, той буде нижчий?

— Казав, синку. Пробач мені.

— Ні, я не можу пробачити. Треба, аби люди своє слово сказали.

Назначили вибори. Але люди голосували за кухаря.

Старий цісар дуже розсердився. Бере він жінку, набирають продуктів і лісами, полонинами пішли у світ.

А кухар зробився цісарем.