Як панський фірман гуси ділив

Cлужив у пана один фірман. Раз він приходить до покою і каже:

— Пане, завтра я не вийду на роботу.

— Чому?

— Завтра мого патрона.

— Добре. Але вдосвіта прийди до мене. Я маю першим тебе повіншувати на твої іменини. Приходь із жінкою.

Встав Іван раненько та й іде до фільварку. Пан ще в ліжку.

— Пане, нині мого патрона.

— Ну, Іване, я цілу ніч думав, як тебе віншувати. Іди до стайні та й візьми собі яку хочеш корову. Але пам’ятай, що того і того числа мого патрона, то треба й мене повіншувати.

Приходить той день. Іван каже:

— Жінко, треба спекти гуску, підемо віншувати пана.

Привіс Іван гуску, кладе на стіл та й віншує:

— Щоб ви були такі ситі, здорові, як ця гуска.

— Добре, Іване, — каже пан. — Але нас шестеро. Поділи нас так, аби кожному однакова пайка була.

Фірман ділить гуску на шестеро й промовляє:

— Панові даю голову, бо пан голова дому, пані — шию, аби трималася панської голови, паничам даю ноги, аби бігали за дівчатами, панянкам — крильця, аби підлітали в танці, а тулубище з’їсть сам Іванище.

Поділив гуску і дістав від пана ще одну корову.

А фірманів брат був багач. Його цікавить, за що пан дарує Іванові корови. Іван розповідає:

— Першу корову дав мені на мої іменини, а другу за те, що я з гускою ходив віншувати його на іменини.

Через рік багач каже жінці спекти п’ять гусок. Жінка спекла, багач бере і йде віншувати пана. Повіншував. А пан каже:

— Нас шестеро. Поділи порівну.

Почесався багач: “Та не міг я шосту взяти?” Почав смажені гуски ламати-ділити, а пан говорить:

— Поклич краще брата, най він поділить.

Прийшов Іван та й починає ділити:

— Пан, пані й одна гуска, то буде троє, два паничі й одна гуска, то буде троє, дві панянки й одна гуска, то буде троє, дві гуски та Іван, то теж буде троє.

Пан каже:

— Видиш, дурню, як треба ділити, а ти порізав гуси, бо хотів п’ять корів. Дістанеш п’ять буків. А ти, Іване, бери третю корову, щоб був ґаздою.

Певне, той пан був добрий, але таких панів і в казках мало було.