Ой Морозе, Морозенку

Ой Морозе, Морозенку,
Ти славний козаче,
За тобою, Морозенку,
Вся Вкраїна плаче!
Не так тая Україна,
Як теє горде військо,
Ой заплакала Морозиха,
Ідучи на місто.
— Не плач, не плач, Морозихо,
Об сиру землю не бийся,
Ой ходімо з нами, з нами, козаками,
Та меду-вина напийся.
— Ой щось мені, та милі браття,
Та мед-вино не п’ється,
Ой десь мій син та Морозенко
Та із турчином б’ється. —
Із-за гори, з-за крутої
Гордо військо виступає,
Ой попереду Морозенко
Сивим коником виграває.
Ой і став Морозенко
Та й у полі гуляти.
Ой і стали ж тоді та Морозенка
Ляхи і турки обступати.
Морозенко та козаченько,
Як мак, розпускався,
Ой Морозенко та козаченько
В неволю попався.
Ой повели та Морозенка
На Савур-могилу:
— Ой подивися, Морозенку,
На свою Україну! —
Вони ж його не били
І не в чверті рубали,
Ой тільки з його, з його, молодого,
Та живцем серце взяли.
Прощай, прощай ти, Морозенку,
Ти славний козаче,
Ой за тобою, Морозенку,
Вся Україна плаче.
Ой вийняли серденько
Та й вкинули у воду:
— Тепер дивись, Морозенку,
На свою ти вроду! —
Ой винесли Морозенка
На Савур-могилу:
— Тепер дивись ти, Морозенку,
На свою та Україну!