Ой пила, пила та Лимериха на меду

Ой пила-пила та Лимериха на меду
Та й пропила та свою дочку молоду. (2)

— Ой хто купить та цебер меду та й вина,
Ой того буде та Лимерівна молода! (2)

Ой обізвався та Шкандибенко на меду:
— Ой я куплю та Лимерівну молоду! (2)

Ой я куплю та цебер меду ще й вина,
І нехай буде та Лимерівна вже моя! (2)

Ой у неділю та пораненько, до сонця,
Ой плакала та Лимерівна в віконця: (2)

— Ой загину ж я, моя матінко, загину,
Бо не люблю та Шкандибенка, покину! (2)

Ой побігла Лимерівна горою,
А за нею та Шкандибенко в погоню. (2)

Ой догнав її та Шкандибенко, та й не б’є,
А тільки ж її та словечками картає: (2)

— Ой чого, чого, та Лимерівно, пішки йдеш,
Ой десь ти в мене вороних коней не маєш? (2)

— Ой хоч є в тебе воронії коні, то твої,
Та й сам, не люб, не до мислоньки ти мені! (2)

— Ой чого, чого, та Лимерівно, боса йдеш,
Ой десь ти в мене та черевичків не маєш? (2)

— А хоч є в мене та черевички, то твої,
Та й сам не люб, не до мислоньки мені! (2)

Ой дай же мені, та Шкандибенку, острий ніж,
Та повиймати чорний терен з білих ніг! (2)

Ой не влучила та Лимерівна в ніженьку,
Та влучила Лимерівна в серденько. (2)

— Кипи, кипи, моє серденько, на ножі,
Аніж в того, та Шкандибенка, на дворі! (2)