Побратався сокіл з сивеньким орлом

Побратався сокіл з сивеньким орлом:
— Орлице-сестрице, да гляди моїх діток.
А я полину у чужу сторону,
Та в чужу сторону, да на Дін риби їсти,
Спокидаю тобі всі вжитки-маєтки.
Всі вжитки-маєтки і ще й малії дітки.
Як добре буде, то я й забаруся,
А як же яково та к півроку вернуся. —
Нема сокола літо, немає другеє,
А на третє літо летить сокіл, летить.
Да летить він, летить, жалібненько квилить:
— А вже ж моє гніздо да далеко видно,
Що вже моє гніздо да далеко видно,
А вже мої дітки да далеко чутно. —
Як прилетів сокіл із Дону додому:
— Орлице-сестрице, ой де ж мої дітки
— Соколе-братове, побрало панове,
Панове побрало, князям дарувало. —
Як полетів сокіл із туги та в луги,
Да й сів же сокіл на зеленім дубі:
Як заспіває, то й луг розлягає,
А як заплаче, то й луг потопає:
— Не хилися, дубе, горечко тобі буде:
Що як же тобі да без своїх гильок,
То так же мені а без своїх діток. —
Да й сів же сокіл на зеленій сосні:
— Не хилися, сосно, бо жить мені тошно;
Що як же тобі да без своїх гильок,
То так же мені а без своїх діток. —
При добрій годині — куми побратими,
При лихій годині немає й родини.
При добрій годині чужі кумаються,
При лихій годині свої цураються.