У неділю рано, рано-пораненьку

У неділю рано, рано-пораненьку
Та послала мати Ганну жито жати.
– Ой жни [вража] Ганно, жни, не розхиляйся,
На свою дитину та не видивляйся! -
Розхилилась Ганна, - вже сонце низенько,
Вже сонце низенько, вже вечір близенько.
Ой прибігла Ганна із поля додому,
Та й убігла Ганна у світлицю нову,
Та здоїла Ганна чотири корови,
До п'ятої Ганна стала присідати.
Ой виходе злая свекруха із хати:
– Ой де, вража Ганно, дитину поділа?
– Ой злая свекрухо, у полі забула! -
Ой побігла Ганна густими лозами,
Вмивається Ганна дрібними сльозами.
Та зустріла Ганна орла-сизокрила:
– Чи не бачив, орле, моєї дитини?
– Ой твою дитину три няньки колише:
Ой первая нянька очиці виймає,
А другая нянька кишечки мотає,
А третяя нянька кісточки глитає! -
Ой побігла Ганна із поля додому,
Та й убігла Ганна у світлицю нову,
Та схопила Ганна тонке полотенце.
– Ой дай, зла свекрухо, дай гострого ножа,
Дай бо перерізать тонке полотенце! -
Та попала Ганна сама себе в серце.
– Оце тобі, мати - три гріхи на душу:
Ой первий гріх, мати - неділя святая,
А другий гріх, мати - дитина малая,
А третій гріх, мати, що я молодая.