В славнім місті на риночку

В славнім місті на риночку
Там п’є Байда, п’є мед-горілочку,
Там п’є Байда, п’є мед-горілочку
Та не день, та й не нічку, та й не годиночку.
Прийшов до нього цар турецький:
— Що ти робиш, Байдо, Байдо молоденький.
— Нічого не роблю, п’ю мед-горілочку
Та не день, не нічку і не годиночку.
— Покинь, Байдо, Байдо байдувати,
Бери мою дочку та йди царювати.
— Твоя, царю, дочка поганая,
Твоя, царю, віра, віра проклятая.
Скричав цар, цар турецький,
Та на свої слуги, слуги молодецькі:
— Возьміть Байду, Байду ізв’яжіте
Та залізним гаком за бік зачепіте. —
Взяли Байду, Байду ізв’язали
І залізним гаком за бік зачепили.
Висить Байда в лісі на дубочку
Та не день, та й не нічку і не годиночку.
Прийшов до нього цар турецький:
— Що ти бачиш, Байдо, Байдо молодецький?
— Нічого не бачу, лишень три дубочки,
А на тих дубочках та й по голубочку.
Дозволь, царю, лука в руки взяти
Та й тих голубчиків на вечерю зняти. —
Як взяв Байда лука в руки,
Та й поцілив царя саме межи вуха,
А царицю в саму потилицю,
А царську дочку в саму головочку. —
— Вам, поганим, в сирій землі гнити,
А мені, Байді, мед-горілку пити.