В Цариграді на базарі

В Царіграді на базарі,
Де брат сестру запродає,
Та не знає, що взять має.
Вона собі ціну знає:
— Бери гроші, не лічачи,
Срібло-злото, не важачи.
Китаєчку, не мірячи. —
Десь узявся злий татарин,
Десь узявся презлий панич,
Дає гроші, не лічачи,
Китаєчку, не мірячи.
Став брат сестру з рук здавати,
Татарина научати:
— Татарине, презлий пане,
Не дай дівці заплакати,
Отця-неньку спом'янути,
В свою землю поглянути. —
Дівка-бранка не втерпіла,
В свою землю поглянула.
Отця й неньку спом'янула.
Як углядів злий татарин,
Як углядів презлий панич,
Да вдарився об білу грудь.
Десь взялась на морі хвиля,
Всі кораблики побила,
Татарина затопила,
Невольничку зоставила,
В свою землю викинула.
Отця-неньку споминала, —
В свою землю жить попала.