Їхали козаки із поля додому

Їхали козаки із поля додому
Та й зустріли Галю, забрали з собою. (2)
— Ходи, дівча, з нами, з нами, козаками,
Буде тобі краще, як в рідної мами. (2)
А в рідної мами грубая сорочка,
В нас будеш ходити, як попова дочка. (2)
А в рідної мами треба все робити,
З нами, козаками, — мед-горілку пити. (2)
А в рідної мами все в тяжкій роботі,
В нас будеш ходити у шовку та злоті. — (2)
Дівча дурна була, розуму не мала,
Сіла на коника, з ними поїхала. (2)
Стала з козаками мед-горілку пити,
Стала дівчинонька з ними веселитись. (2)
Вандрує дівчина, вандрує хороша,
Тільки золотіє її жовта коса. (2)
Як привандрували та й до зелен дуба:
— Вертайся, дівчино, бо ти нам не люба. — (2)
Ой привандрували до чистого поля:
— Вернись, дівчино, бо в ніженьки коле. — (2)
Ой привандрували та й до червен вишні:
— Вернися, дівчино, ти нам не по мислі. — (2)
Ой привандрували та й до зелен жита:
— Вернися, дівчино, бо ще будеш бита. — (2)
Привели дівчину у лісі до граба:
— Вертайся, дівчино, нам тебе не треба. — (2)
Привели дівчину у лісі до бука:
— Вертайся, дівчино, буде тобі мука. — (2)
Привели дівчину аж до зелен гаю:
— Вертайся, дівчино, бо ми жінки маєм. (2)
— Не можу, молодці, додому вертати,
Краще мені в лісі у муках сконати. — (2)
Прив’язали Галю до сосни косами:
— Вже ти не повернеш до рідної мами. — (2)
Галю залишили, сосну підпалили,
Сосна догоряє, дівча промовляє: (2)
— А хто дівчат має, нехай научає,
Нехай на вулицю ввечір не пускає. (2)
Ой хто в лісі чує, хай мене рятує,
Мені, молоденькій, вік зозуля кує. (2)