Плач невольника

Не ясний сокіл квилить-проквиляє,
То син до отця, до матусі в городи християнськії поклон посилає,
Сокола ясного рідним братом називає:
— Соксіле ясний, брате мій рідний,
Ти високо літаєш і далеко буваєш,
Чого ж ти у мого отця й матусі у гостях ніколи не буваєш?
Полети ж, соколе ясний, брате мій рідний,
В городи християнські
Та сядь-впади у мого отця, у матусі у дворі,
Жалібненько заквіли
Та про мою козацьку незгодоньку і тяжкую неволеньку
Отцеві-матусі розкажи:
Нехай отець і матуся мою козацьку незгодоньку,
Тяжкую неволеньку будуть добре знати,
Ґрунти й маєтки будуть збувати,
Великії шкерботи собирати
Та мою козацькую головоньку з тяжкої неволі визволяти.
Бо як стане Чорнеє море зогравати,
Тоді отець і матуся та не знатиме, де свого сина шукати:
Чи в пристані Козловській, чи в городі Царграді на базарі,
Що як будуть турки та яничари набігати
Та за Чорнеє море в землю агарськую продавати,
Срібло та золото, не лічачи, дорогії сукна поставнями за нас брати.
То тоді брат-товариш се слово почуває
Та до брата-товариша словами промовляє:
— Товаришу вірненький, брате мій рідненький,
Не треба було б в городи християнські
Поклону подавати
Та отцеві-матусі великого жалю завдавати:
Хоча отец і матуся будуть добре дбати,
Ґрунти-маєтки збувати,
Великії шкорбети збирати,
Та не будуть вони знати, в якій тяжкій неволі своїх синів шукати.
Сюди ніхто не проходжає
І мир християнський не заїжджає.
Тільки яснії соколи залітають
Та на темниці сідають,
Жалібненько квилять-проквиляють
Та нас козаків, бідних невольників,
Добрим здоров’ям навіщають.
Тоді козакам, бідним невольникам,
Тяжкая неволя добре далась знати:
Кайдани руки та ноги повривали,
Сирая синиця тіло козацьке-молодецьке до жовтої кості проїдала.
Тоді козаки, бідні невольники,
Стали плакати-ридати,
До сирої землі припадати
Та землю турецьку і віру бусурменську
Клясти й проклинати:
— Ти, земле турецька, і віро бусурманська,
Ти наповнена среблом та злотом, дорогими напитками,
Тільки в тобі трудно пробувати.
Що в тебе козаки, бідні невольники, пробувають,
Празника святого різдва й великодня не знають
Та про віру християнську думають та гадають,
Землю турецьку, віру бусурменську клянуть-проклинають:
Ти, земле турецька, ти, віро бусурманська, ти, розлуко християнська!
Не одного ти вже розлучила за сім літ войною
Мужа з жоною, брата з сестрою, а малих діток
З отцем, з ненькою.
Тоді ж то козаки, бідні невольники,
На коліна упадали,
Господа милосердного прохали:
— Визволь нас, Боже, з тяжкої неволі
На святоруський берег,
На край веселий, між мир хрещений, в города християнські!
Слава про козаків, бідних невольників,
Од нині до віка, а вам пошли, Боже, здравіє і многая літа.

Запис думи “Плач невольника” (початок з 13:20 хвилини) у виконанні Назар Божинський

Запис читання думи “Плач невольника”