Чому, кури, не пієте

А

Чому, кури, не пієте,
Ци ви, люди, не чуєте?
Турки село зрабували,
Дві сестриці рідні взяли.
Сами ішли коненкою,
Їх повели терненкою.
А терненка в ніжки коле,
Кровця сліди заливає.
Кровця сліди заливає,
Чорний ворон надлітає,
Тоту кровцю випиває.
Сестра к сестрі промов[л]яє:
«Проси, сестро, в турка ножа
Косу-р[у]су відтинати
Та на Дунай закидати.
Прийде мати води брати,
Буде коси пізнавати.
Буде коси пізнавати,
Будуть коси промов[л]яти:
«Гей, мамочко да й рідненька,
Перекажи та й до ненька,
Най ся ненько не турбує,
Най нам сукні не гаптує,
Бо ми сукні повтрачали
Під явором зелененьким
Та й з турчиком молоденьким».

Б

Чому, кури, не пієте,
Чому, люди, не чуєте?
Турки село звоювали,
Громадами людей гнали
Межи ними дві сестриці,
Повели їх по жірниці.
А жірниця ніжки коле,
Чорну кровцю проливає,
Чорний ворон залітає,
Тую кровцю попиває.
Сестра сестрі промов[л]яє:
«Проси, сестро, турка-мужа
Нехай косу росу утне,
Най до мамки меї пішле:
Най ся мамка не фрасувє,
Най нам віна не готує,
Бо ми віно утратили
Під явором зелененьким
За турчином молоденьким».

В

Ци ви, кури, не пієте,
Ци ви, люди, не чуєте?
Турки село зрабували,
Рідні браття в полон взяли.
Повели їх в чисте поле,
Чисте поле в ноги коле.
Кровця сліди заливає,
Чорний ворон надлітає,
Тоту кровцю випиває.
«Не пий кровцю Іванову,
Будем пити турчинову».
Над Іваном ворон кряче,
Іванова мамка плаче.
«Не плач, мамко, надо мною,
Бо я вижу журу твою.
Але шукай китаєчки,
Зеленої муравочки,
Хати без двер, без віконець–
Аж там мені вічний конець».