Да вари, мати, вечеряти

«Да вари, мати, вечеряти:
На сторожу загадали».
«Кажи, синку: коня нема».
«Казав, мамцю, не раз, не два,
Що в козака коня нема,
Да мені коня в скарбу дають,
На сторожу висилають.
Да вари, мати, вечеряти:
На сторожу загадали».
«Да кажи, синку: сідла нема».
«Да казав, мамцю, не раз, не два,
Що в козака сідла нема,
Да мені сідло в скарбу дають,
На сторожу висилають.
Да вари, мати, вечеряти:
На сторожу загадали».
«Да кажи, синку: нагайки нема».
«Казав, мамцю, не раз, не два,
Що в козака нагайки нема,
Да мені нагайку в скарбу дають,
На сторожу висилають».
Ох, заслали на сторожу,
В чисте поле на могилу.
Пущу коня на долину,
А зброєньку повішу на ялину,
А нагаєчку на дубочок,
Сам ляжу спати на часочок.
Щасливая годинонька,
Аж приходить дівчинонька,
Виламала черешеньку
Да вдарила по личеньку,
Да вдарила по білому,
Затужила по милому:
«Встань, козаче, годі спати,
Турки ідуть, коня займуть,
Коня візьмуть до прилуки,
Тобі зв'яжуть назад руки.
Коня візьмуть – другий буде,
Тебе візьмуть – вже ж не буде!..».