Дунаю, Дунаю, чему смутен течеш

«Дунаю, Дунаю, чему смутен течеш?»
«Ой як мні, Дунаю, не смутному течи,
Що дно моє точуть студені криниці,
А посередині біла рибка мутить,
На версі Дунаю три роти ту стоють:
Перша рота турецька,
Друга рота татарська,
Третя рота волоська.
В турецькі ми роті шаблями шермують.
В татарські ми роті стрілками стріляють,
В волоські ми роті Штефан-воєвода.
В Штефанові роті (та) дівонька плачеть,
(Та дівонька плачеть), плачучи повідат:
«Штефане, Штефане, Штефан-воєвода,
Альбо мене пуйми, альбо мене лиши».
А што ми (од)речет Штефан-воєвода?
«Красна дівонице, пуймил би я тебе,
(Пуймил би я тебе), неровная ми єс».
Што рекла дівонька? «Пусти мня, Штефане!
Скочу я у Дунай, у Дунай глубокий,
"Ах, хто мня достанет, (то) єго я буду».
Не хто мя доплинул, красную дівоньку,
 Доплинул дівоньку Штефан-воєвода.
І узял дівоньку за білую руку:
«Дівонько-душенько, миленька ми будеш».

Запис виконання історичної пісні “Дунаю, Дунаю, чему смутен течеш”