Годі, коню, в стайні спати

(Пісня про Семена Палія)

А

Годі, коню, в стайні спати,
Пора ляхів налякати!
В луччім чині з кремня збита,
Гасне іскра з-під копита.
То Палій, то Палій!

Люлька в зубах зашкварчала,
Шабля в ножнах забренчала,–
Шабля різанину чує,
Люлька пожари вішує.
То Палій, то Палій!

Де був город – попелище,
Де був замок – там кладбище;
Хто в пожару пана шкварить
І з пожару люльку палить?
То Палій, то Палій!

Хто в траві врівні з травою?
Хто в воді врівні з водою?
Хто у лісі врівень з лісом,
Перевертень в лісі бісом?
То Палій, то Палій!

Ще й не мріло й не світало,
На Вкраїні ляхів – як не бувало!
А в Палія на причілку
Крикнув півень: «Ку-ка-ріку!»
То Палій, то Палій!

Б

Годі, коню, в стійлі спати,
Ходім ляшків полякати.
Швидше мчить, ніж з-під копита
Гасне іскра, в кремінь збита.
То Палій, то Палій!

Хто, як стрілка, із Майдану
Мчиться вихром на Украйну?
Гори, бурі, туча синя –
Козакові не запина.
То Палій, то Палій!

Ще не мріло, не світало,
А вже Польщі – як не було;
Лиш в Палія на засіку
Крикнув кугут: «Ку-ку-ріку!»
То Палій, то Палій!

Де був город – там кладбище,
Де був замок – попелище;
А в пожарі жида шкварить
І з пожару люльку палить.
То Палій, то Палій!

В

Склич, Палію, склич дружину
Та й поїдем в Ляхівшину.
Швидше стріли із Майдану
Мчиться козак за Україну.
Чи яр, чи ліс, хмара синя –
Козакові не припина!
Як в воду – рівний з водою,
Як у лісі – рівний з лісом,
Перекине ляха бісом.
Треті півні не співали,–
Польські замки запалали.
Де був город – там кладбище,
Де був замок – попелище.
Враже поле кров'ю мочить,
Під копитом шаблю точить,
У пожарі люльку палить,
На пожарі ляха смалить.
Склич, Палію, склич дружину
Та й поїдем в Ляхівщину.

Г

Люлька в зубах зашкварчала,
Шабля в ножнах забряжчала,
Шабля різанину чує,
Люлька пожари віщує.

Годі, коню, в стайні спати,
Підем ляшків полякати,
Швидше мчи, між кремнем збита
Згасне іскра з-під копита!

Бути дома, у покою,
Непристало козакові.
Склич, козаче, склич дружину,
Гайда, Палій, в Ляхівщину!

Не світало, не палало,–
Польський край – як не бувало!
Над пожаром жида шкварить
І з пожару люльку палить.