Горе мені, козакові, що батька немає

А

Горе мені, козакові, що батька немає,–
Батька нема, мати чужа, а жінка не любе;
Пішов би я в Запоріжжя,– дороги не знаю.
В чистім полі криниченька, холодная вода,
Там дівчина воду брала, дорогу [в]казала:
«Оце тобі, козаченьку, три дороги вкупі:
Одна – на Дін, друга – на Крим, а третя – на Запоріжжя».
«Бодай же ти, дівчинонько, щастя-долю мала,
Що ти мені, молодому, дорогу вказала».

Б

Пливе човен, води повен – коли б не схитнувся;
Пішов козак в Запоріжжя – коли б не звернувся.
А на річці та на кладці дівка плаття прала,
Вона тому козакові три дороженьки вказала:
«Оце тобі, козаченьку, три дороженьки вкупі:
Одна – на Дін, друга – в Польшу, третя – в Запоріжжя».
Та лежить, лежить козаченько на той бік Самари...
Та взяли, взяли козаченька сіренькими волоньками,
За ним дівчина вбивалась дрібненькими слізоньками.
Та взяли, взяли козаченька, як білую купку,
За ним дівчина вбивалась, як сива голубка.