Із-за гори, гори, з темненького лісу

А

Із-за гори, гори, з темненького лісу
Татарове ідуть, волиночку везуть.
У волиночки коса з золотого волоса –
Щирий бір освітила
І зелену діброву, і биту дорогу.
А за нею біжить у погоню
Батенько її.
Кивнула-махнула білою рукою:
«Вернися, батеньку, вернися, рідненький!
Вже ж мене не однімеш, і сам, старенький, загинеш,
Занесеш голову на чужую сторону,
Занесеш очиці на турецькі гряниці».

Б

«Зеленая дубровонька,
Чого рано зашуміла?»
«Ой як же мні не шуміці,
Через мене татари ідуць,
Шабельками гольє тнуць,
Везуть волиночку,
Молодую україночку.
За єю погоня іде –
Єє родний бацюхно.
Вона назад позирнула,
Шириною замахнула:
«Ой вернися, мій бацюхно,
Бо ти мене не догониш,
Оно коника утомиш...»