Коли турки воювали

Коли турки воювали,
Білу челядь забирали.
І в нашої попадоньки
Взяли вони три дівоньки.
Єдну взяли попри коні,
Попри коні на ремені,
Другу взяли попри возі,
Попри возі на мотузі.
Третю взяли в чорні мажі.
Що ю взяли попри коні,
Попри коні на ремені,
Тота плаче: «Ой боже ж мій!
Косо моя жовтенькая!
Не мати тя розчесує,
Візник бичем розтріпує».
Що ю взяли попри возі,
Попри возі на мотузі,
Тота кричить:
«Ой боже мій, ніжки мої!
Ніжки мої біленькії!
"Не мати вас умиває,–
Пісок пальці роз'їдає,
Кровця пуки заливає!»
Що ю взяли в чорні мажі,
Тота плаче, тота кричить:
«Ой боже ж мій, очка мої,
Очка мої чорненькії!
Тільки орсак проходили,
А білий світ не виділи!»