Не дивуйтеся, добрії люди

(Пісня про Максима Кривоноса та Богдана Хмельницького)

А

Не дивуйтеся, добрії люди,
Що вна Вкраїні повстало:
Ой за Дашевим, під Сорокою,
Множество ляхів пропало!
Перебийніс водить немного –
Сімсот козаків з собою,
Рубає мечем голови з плечей,
А решту топить водою:
«Ой пийте, ляхи, води калюжі,
Води калюжі болотнянії,
А що пивали по тій Україні
Меди та вина ситнії».
Зависли ляшки, зависли,
Як чорна хмара, на Віслі;
Ляцькую славу загнав під лаву,
Сам, бравий козак, гуляє.
«Нуте, козаки, у скоки,
Заберімося під боки,
Заженем ляшка, вражого сина,
Аж за той Дунай глибокий».
Дивують ляхи, вражії сини,
Шо ті козаки вживають,
Вживають вони щуку-рибаху
Ще й соломаху з водою.
О чи бач, ляше, як козак пляше,
На сивім коні грає.
Мушкетом бере, аж серце в'яне,
А лях від страху вмирає.
ОЙ чи бач, ляше, що по Случ наше,
По Костяную могилу.
Як не схотіли, забунтували
Та й утеряли Вкраїну.
Ой чи бач, ляше, як пан Хмельницький
На Жовтім Піску підбився,
Від нас, козаки, від нас, юнаки,
Ні один ляшок не скрився.
Нуте ж, козаки, у скоки,
Заберімося в боки,
Загнали ляхів за річку Віслу,
Що не вернуться і в три роки!

Б

Гей, не дивуйте, добрії люди,
Що на Вкраїні повстало.
Там за Дашевим, під Сорокою,
Множество ляхів пропало.
А Перебийніс просить чимало –
Сімсот козаків з собою.
Рубає мечем голову з плечей,
А решту топить водою:
«Ой пийте, ляхи, води калюжі,
Води болотянії.
А що пивали на тій Вкраїні
Вина та меди ситнії».
Дивуються панки, вражії синки,
А що козаки вживають.
Вживають вони щуку-рибаху
Ще й соломаху з водою.
Ой чи бач, ляше, що наш Хмельницький
На Жовтім Піску підбився.
Од нас, козаків, од нас, юнаків:
Ні один панок не вкрився.
Ой чи бач, ляше, як козак пляше,
На сивім коні горою.
З мушкетом стане, аж серце в'яне,
А пан од жаху вмирає.
Ой чи бач, ляше, що по Случ наше,
По Костяную могилу.
Як не схотіли, забунтувади
Та й утеряли Вкраїну.
Ой та зависли пани, зависли,
Як чорная хмара на Віслі.
Не допустимо ляхів із Польщі
Поки нашої жизності.
Гей, ну, козаки! Гей, ну у скоки
Та заберімося в боки!
Загнали панів геть аж за Віслу,
Не вернуться і в три роки.

В

Ой ще ж я не встав,
Ще ж я не вмився,
Ще ж я з ляшками не бився.
Ой уставайте
Та послухайте
Ще й повидайте,
Що на Вкраїні стало:
Що в Кудашеві
Під могилою,
Під Сорокою,
Множество ляхів пропало.
Ой Перебийніс просе не много –
Три козаченьки з собою,
Рубає мечем 4 кт
Голови з плечей,
Сам решту топить водою.
Ой чим козак славен собою!
Наївся риби-осятрини
Ще й тетері з водою.
Нависли ляшеньки, нависли,
Як чорні ворони на вишні,
А козак гляне,
З мушкета гряне –
У ляха дух замиравє.
Ой постой, ляше,
Послухай, цвяше, –
По Случу наше,
По Костяну могилу;
Як ісхотіли – забунтовали
Та й утеряли Вкраїну...
Чи бачиш, ляше,
Як козак пляше
На білім коні перед тобою?
Ти, ляше, блякнеш,
Із коня брякнеш,
Та й засиплешся землею.

Г

Пиймо горілку, пиймо горілку,
Пиймо примивку з собою,
Дивися, ляше, як москаль пляше
На сивім коні горою.
Дивися, ляше, як москаль пляше
На сивім коні горою,
Которі хлопці жваві молодці –
Всіх забирає з собою.
Лях ся дивує, лях ся дивує,
Чим ся той москаль годує –
Тою ухою, що йде рікою,
Ще й ячмінною крупою.
Лях ся дивує, лях ся дивує,
Чим ся той москаль воює –
Воює мечем голови з плечей,
А решту топить водою.
Дивиться панство, дивиться панство,
Що ж то такого повстало,
Що за границей, за цісарською
Багацько ляхів пропало.