Ой із устя до Дніпра вершини

Ой [і]з устя [д]о Дніпра вершини
Сім сот річок і чотири –
Усі в Дніпр упали,
Ні одн[а] Дніпру правди не сказал[а].
Тільки одна річка,
Сама невеличка,
Та й та в Дніпр упала,
Дніпру всю правду сказала...
Ой повій, вітре та низовий,
На рямини та на кедровії,
На паруси та на персовії,
Та на демину та на мальовану.
Ой у демині та козак сидить,
Дем[и]ну повертає,
На Чорне море поглядає...
Ой пливе судно
Одним-одно;
Ой у тім судні
Турчин сидить з туркенею,
А туркеня не гуляє –
Шовком вишиває.
Ой кому сей платок буде,
Чи сотнику, чи п[ол]ковнику,
А чи й отаману та вістовому,
А чи самому кошовому?