Ой ізрада козацькую славу погубила

Ой ізрада козацькую славу погубила,
Ой у Львова пана Йвана зустріла могила;
Тая зрада тим волохам дуже була люба,
Припинали пана Йвана до сирого дуба.
Ой ви ж його, ви, волохи, господарем звали,
Нащо же ви козаченькам таку зраду дали?
Та вашому господарю ви зраду вчинили,
Ви Івана, ви Серпягу зрадливо убили!
Да ще злеє на Серпягу ви верзете много,
Але ж слава про Серпягу не паде од того!
Хіба же він розбишака? Хіба ж він падлюка,
Що ви його припинали ік дубу, до сука?
Наш же славний пан Серпяга братом Жаха має
Та од брата названого листи сподіває.
Ой з города із Полтави їхали козаки
Да всі в чорному приборі, да всі одинакі.
Одрядив же їх пан гетьман для Йвановой честі,
Щоби тіло Іваново у Канів привезти.
Ой їхали вони три дні до тої Покуті,
На четвертий щоб порану їм у Львові бути.
Ой в містечку у Каневі верби зашуміли,–
То Івана, то Серпягу в Канів привозили.
Ой в містечку у Каневі задзвонили дзвони,–
То по славнім по Серпязі правлять похорони.
У містечку у Каневі всі [слізьми] залились,
Як з Іваном з Серпягою навіки простились!
Як Серпягу у Каневі уже поховали,
То повсюди в Україні поминки справляли!