Ой не шуми, луже, дуже і ти, зелений дубе

(Пісня про смерть Кривоноса)

Ой не шуми, луже, дуже і ти, зелений дубе!
Бо під тобою, зелений дубе, вся баталія буде!
Ой, за лугами, за берегами схилилися віти,
Засідають вражі ляхи Перебийноса вбити.
— Ой, я ляхів, ой, я панів не боюся,
Є ще в мене кінь буланий — з ляхами поб'юся...
Ой, як же поїхав козак Перебийніс до куми риби їсти,
Аж прибігають із-під Дашева препоганії вісти:
Ой, як гляне козак Перебийніс у кватирку,­ —
Аж бігають ляхи, вражі сини, як шашки, по ринку;
Ой, як крикне козак Перебийніс на джуру малого:
— Ой, сідлай, джуро, ой, сідлай, малий, мені буланого,
Собі ж сідлай другого — гнідого старого;
Та підтягай, малий джуро, та попруги стуга.
Бо буде ж нам, малий джуро, велика потуга...
Ой, не вспів же та козак Перебийніс та на коня спасти,
Як узяв ляхів, вражих синів, у снопики класти;
Ой, як оглянеться козак Перебийніс та на лівеє плече —
Аж із-під Дашева та до Вохова кривавая річка тече;
Ой, оглянеться та козак Перебийніс та на правую руку —
Аж не вискочить його буланенький із-під лядського трупу;
Ой, оглянеться козак Перебийніс та на джуру малого,­ —
Аж кладе джура, кладе малий ще лучче за нього.
— Ой, поїдьмо, малий джуро, та на Сорочу могилу,
Одвідаєм, джуро малий, вражу людську силу...
Не вспів козак Перебийніс та до могили доїхати,
Як узяв джура та узяв малий пістолі заряджати;
Ой, не вспів козак Перебийніс на могилу з'їздити,
Як узяв джура та узяв малий з пістолів палити...
Ой, тепер же, ляхи, ой, тепер же, пани, ви слави зажили,
Що неживого Перебийноса під могилою положили.