Ой не знав козак

(Пісня про Супруна)

А

Ой не знав козак та не знав Супрун,
Як слави зажити;
Гей, зібрав військо, славне запорізьке,
Та й пішов орду бити.

Гей, у суботоньку, проти неділеньки,
Супрун із ордою стявся,
Гей, а в неділю, в обідню годину,
У неволеньку попався.

Ой як почали превражі мурзаки
Козака Супруна в'язати,
Гей, ой став козак, став Супрун
Стиха голос промовляти:

«Не в'яжіть мене, превражі мурзаки,
Назад рученьками,
Гей, хоч виведіть, а хоч винесіть
Мене на Савур-могилу.

Гей, хоч виведіть, а хоч винесіть
Мене на Савур-могилу,
Нехай же я стану подивлюся
На свою рідну Україну».

Висока могила, широка долина,
Сизий орел пролітає...
Гей, стоїть військо, славне запорізьке;
Як золото, сяє.

Б

Ой не знав козак,
А не знав Супрун,
А де славоньки нажити,
Ой забрав військо,
Славне запорізьке,
Ой та пішов орди бити.
Ой у суботоньку
Проти неділеньки
Супрун із ордою стявся,
А у неділю, в обідню годину,
Сам у неволю попався.
«Ой і в'яжуть, в'яжуть
Превражі мурзаки
Мене назад рученьками.
Не в'яжіте, превражі мурзаки,
Мене назад рученьками
Та поведіть мене в чисте поле.
Із моїми козаками».
Осавур-могила,
Глубока долина,
Сизий орел пролітає.
Стоїть військо,
Славне запорізьке,
А як золото, сяє,
Ой як мак, процвітає.

В

Ой не знав козак, ой та не знав Софрон,
Як славоньки зажити;
Гей, зібрав військо, славне запорізьке,
Та й пішов орду бити.

Ой у суботоньку рано-пораненьку
Софрон із ордою стявся;
А в неділеньку, в обідню годину,
Сам в неволеньку попався.

«Ой ти, козаче, козаче Софроне,
Де ж твої прегромкії рушниці?»
«Гей, мої рушниці в хана у світлиці,
Сам я, молод, у темниці».

«Ой ти, козаче, козаче Софроне,
Де ж твої та воронії коні?»
«Гей, мої коні в хана на припоні,
Сам я, молод, у неволі».

«Ой ти, козаче, козаче Софроне;
Де ж твої та дорогі жупани?»
. . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . *

«Ой виведіте, а хоч винесіте
На високую могилу,–
Гей, нехай стану, стану подивлюся
Я на свою Україну».

А з тої могили видно всі вкраїни,
Сизокрил орел літає;
Гей, стоїть військо, славне запорізьке,
Та, як мак, процвітає.

Г

Ой не знав козак та й не знав Супрун,
Як славоньки зажити,
Гей, зібрав військо, славне запорізьке,
Та й пішов він орду бить.
Ой зібрав військо, славне запорізьке,
Та й пішов він орду бить.
Ой бив козак, та ой бив Супрун,
Ой бив же він ще й рубав,
Ой у неділю рано-пораненько
Сам в неволеньку попав.
Ой у неділю рано-пораненько
Сам в неволеньку попав.
Ой ти, козаче, козаче Супруне,
Ой де ж твої воронії коні?
«Ой мої коні в хана на припоні,
Сам я, молодий, у неволі.
Ой мої коні в хана на припоні,
Сам я, молодий, у неволі».
Ой ти, козаче, козаче Супруне,
Ой де ж твої преславні рушниці?
«Ой мої рушниці в хана у світлиці,
Сам я, молодий, у темниці.
Ой мої рушниці в хана у світлиці,
Сам я, молодий, у темниці».

Д

Ой із низу, з-за лиману вітер повіває,
А вже Супрун до Калниша листи посилає:
«Ой чи звелиш, пане Калнишу, у неділю рушати,
Ой чи звелиш, пане Калнишу, понеділка ждати?»
«Ой не велю тобі, козаче Супруне, у неділю рушати,
А велю тобі, козаче Супруне, понеділка ждати».
Ой не знав же козак Супрун, як слави зажити,
Веде військо запорізьке під Очаків, велить орду бити.
Ой вистрелив з малой пушки, а з однеї двічі,
А сунула вража орда а осою в вічі.
Ой козакові Супрунові та назад руки в'яжуть,
А козак Супрун двом мурзакам правдоньки не кажеть.
«Ой поведіть мене, та два мурзаки, а на Палієву могилу:
Нехай же я сам побачу, де марно загину».
Ой як глянув та козак Супрун а на свою та великую силу:
«А беріте двох мурзаків, бо я ще не згину».

Е

Ой хотів же та пан Супрун
Та слави зажити,
Веде військо під Очаків,
Велить турка бити.
Били турка денно, нічно
І храбро ступали,
А в середу пораненьку
З Кубані рушали,
А восьмої неділеньки
У Варшаві стали.
А в неділю пораненьку
Коник розігрався,
А к вечеру наш пан Супрун
В неволю попався.
Над річкою над Дунаєм
Орли загравали,
А козаки отамана
З неволі дістали.
Над річкою над Дунаєм
Короговка в'ється,
Ой там-то наш та пан Супрун
З татарином 6'ється,
Над річкою над Дунаєм
Короговка має,–
Десь нашого та Супруна
На світі немає.
Ой не стріли громовії –
Гармати ворожські
Напирають на козаків
Та на запорожців.
«Бийте, бийте та Супруна,
Пана коменданта,
Бийте, бийте – не жалуйте
Хоч рідного брата!»
Ой не орла, не сокола
Збираються вбити,–
Ой то ж пана та Супруна
Ведуть загубити.
«Ой не ведіть мене, братця,
В глибоку долину,
Ой поведіть мене, вороги,
На високую могилу:
Нехай буде знати Україна,
Де пан Супрун згинув».

Є

Ой не знав козак, ой не знав Супрун, де б слави зажити,
Та зібрав військо, славне запорізьке, пішов орду бити.
Ой у суботоньку проти неділеньки Супрун з ордою стявся,
А в неділю, обідню годину, в неволю попався.
Стали йому прокляті туряки навад руки в'язати,
Ой став козак, ой став Супрун всю правду казати:
«Не в'яжіть мене, прокляті туряки, назад рученьками!
Ои пустіть мене в чисте поле погуляти з козаками!
А хоч виведіть, хоч винесіть на Савур-могилу,
Ой я гляну, подивлюся на свою Вкраїну».
Савур-могила і широка долина, де орел пролітає,
В чистім полі славні запорожці, як мак, процвітає.
Ой ви, запорожці, ви добрі молодці, накажіть кошовому;
Нехай же він Супрунове добро за безцінок збуває;
Ой нехай же він козака Супруна з неволі визволяє.
«Лучче ж мені козака Супруна в вічі не видати,
Аніж добро козака Супруна за безцінок збувати».

Ж

У суботу, проти неділеньки,
Супрун із ордою стявся,
Ой в понеділок, в обідню годину,
А в неволеньку попався.
Ой же, не в'яжіть ви, превражі мурзаки,
А назад та й рученьками
Та й виведіть козака Супруна
А з моїми козаками.
Як вивели козака Супруна
А на Сувур-могилу:
«Подивись ти, козаче Супруне,
Та на свою Україну».
А в долині видно дві тільки Вкраїни.
Аж там орел пролітає,
Там же стоїть військо, славне запорізьке,
Та, як мак, процвітає.
«Та й накажіть ви, та до кошового,
Та до кошового, товариша мого:
Нехай він Супрунове добро
Та за безцінок ізбуває,
Нехай козака Супруна
Та з неволі визволяє».
«Лучче ж мені козака Супруна
Та і в вічі не видати,
А як мені добро Супрунове
За безцінок ізбувати».

З

Ой не знав козак, ой не знав Супрун,
Та де славоньки зажити,
ОЙ зібрав військо, військо запорізьке,
Та й пішов же орди бити.
А в суботу, проти неділеньки,
Супрун із ордою стявся,
А в неділеньку, в обідню годину,
Сам в неволеньку попався.
Ой стали ж його превражі мурзаки,
Стали Супруна рубати,
Ой став же Супрун превражим мурзакам
Та всю правдоньку казати:
«Ой та не рубайте, превражі мурзаки,
Та хоч на одну часину,
Ой дайте ж мені, превражі мурзаки,
Я хоч гляну на Вкраїну!
Ой виведіте, а хоч винесіте.
Та й на Савур, на могилу,
Гей, сяду-гляну, гляну-подивлюся
Та й на свою Україну!»
А з Савур-могили видні річки –
З устя до вершини;
В чистім полі, в широкім роздоллі
Сизий орел пролітає,
Ой стоїть військо, військо запорізьке,
Та, як мак, процвітає.
«Гей, не надіявсь так я ні на кого,
Як на пана кошового,
Гей, да я ж думав, думав-сподівався
Та й на нього, молодого; .
А ще не надіявсь я так ні на кого,
Як на коня вороного:
Гей, та я ж думав, думав-сподівався,
Що винесе із неволі...»
«Ой було 6 тобі, козаче Супруне,
Башти, башти тії не рубати...»

И

Ой не знав козак,
Ой да не знав Супрун,
Та й де славоньки зажити,
Ой да зібрав військо,
Славне запорізьке,
Ой да пішов орду бити.
Ой що в суботу проти неділеньки
Супрун з ордою істявся,
Ой а в неділю до сходу сонця
Та в неволеньку попався.
Ой почали превражі бусурманці
Та Супруна в'язати,
Ох, і став Супрун превражим бусурманцям
Та всю правдоньку казати:
«Ой не в'яжіте, превражі бусурманці,
Та й назад рученьками,
Ох, і ведіть же мене в чистеє поле
А з моїми козаками».
Ой і в чистім полі, в широкім роздоллі
Сизий орел пролітає,
Ох, і стоїть військо, славне запорізьке,
Ох, так, як мак, процвітає.
«Ой ви, хлопці, ви, добрі молоднці,
Накажіте аж до кошового,
Аж до товариша мого:
Ой нехай же він Супрунове добро
За безцінок збуває,
Ой нехай же мене, козака Супруна,
Із неволі викупає».
«Ой то не слава, то і не козацькая,–
За безцінок ізбувати.
Ох, і лучче б тебе, козака Супруна,
Нам та й у вічі не видати!»
«Ой що ви, хлопці, преудалі молодці,
Нащо нам биться, нащо воюваться,
Будем примиряться».
«Ой підождіте, премилеє браття,
Дайте до сестри знати!
Уже ж писали, вже й переписали,
Мабуть, мої листи до неї не доходять.
Ой вже ж мої дрібні сльози
Та все марно переходять!»
Ей, а не вспіла а рідная сестра
Супрунові листи получити,
Як почала своїм добрим конем,
Як огнем, летіти.
«Ой і здоров, здоров а ти, милий брате,
Чом не дав до сестри знати?
Почав битись, воювати,
Не дав сестрі знати».
Ой не вспіла тая сестра
З коника упасти,
Почала бусурманців в полон гнати.
«Ох, і зоставайся здоров, милий брате,
Та і давай же ти сестрі завчасу вже знати».
«Сестро ж моя дорогая,
Яка ж ти слуга сильная!»

Примітки

… * У збірнику Хведоровича, за яким друкується пісня, тут пропуск. – Ред.

Запис виконання історичної пісні “Ой не знав козак”

Запис історичної пісні “Ой не знав козак” у виконанні Капели бандуристів ім. Т.Шевченка