Ой пише, пише та гетьман Мазепа

А

Ой пише, пише та гетьман Мазепа
Та до Палія листи:
«Ой приїдь, приїдь, Палію Семене,
Та на бенькет до мене [1],
Ой будемо, Палію Семене,
Будем пити, ще й гуляти.
Ой будем пити та будем гуляти,
На москаля воювати».
«Ой бодай же ти, гетьмане Мазепо,
Ой до того не діждав,
Щоб я свою православну віру
Та й під ноги підтоптав».
Пише, пише та гетьман Мазепа
Да до Семена листи:
«Ой приїдь, приїдь, Палію Семене,
Та на бенькет до мене».
Ой вже Семен, ой вже Палієнко
На подвір'я виїжджає,
А там його вельможний Мазепа
Вином з чадом напуває.
Ой вже Семен, ой вже Палієнко
Меду-вина та й напився
Та своєму вороному коню
Та й на гриву похилився.
Ой як крикнув вельможний Мазепа
Гей, на свої сердюки:
«Ой візьміть, візьміть Палія Семена
Та закуйте йому руки!»

Б

Гей, пише, пише та гетьман Мазепа
Та й до Палія листи:
«Гей, приїдь, приїдь, Палію Семене,
Та й на банкет до мене».

Гей, а вже, а вже Палієнко
На подвір'ячко в'їжджає,
Гей, аж там його вельможний Мазепа
Вином з чадом зустрічає.

Гей, а вже Семен, а вже Палієнко
Вина з чадом та й упився.
Гей, а вже він своєму коню
На гривоньку схилився.

«Гей, да бодай же ти, гетьман Мазепа,
Та до цього не діждав,
Гей, щоб я свою козацькую славу
Та під ноги підтоптав».

Гей, як іскрикнув та гетьман Мазепа
Та й на свої сердюки:
«То й візьміть, візьміть Палія Семена
Та й закуйте йому руки!»

В

Ой із лісу да із дуброви, там орел воду носить,
Уже ж проклятий пес Мазепа Палія та на бенкет просить:
«Прошу ж тебе, Семене Палію, да к собі на пораду,
Да прошу ж я тебе, да не зрадь мене на великую раду».
Скоро, скоро проклятий Мазепа став намет розбивати
Да все ж вином, солодким медом став кубочки наповняти.
Ой кубочки та наповнявши, став Палія вітати.
Скоро, скоро Семен Палій меду й вина упився,
Да упився меду й вина, на скам'ю там звалився.
Ой як крикне пес, пес Мазепа та на свої гайдари:
«Возьміте Семена Палія закуйте в кайдани!
Да посадіте Семена Палія в темную темницю,
Сам же я їду-од'їжджаю к государю в столицю».

Г

Пили козаки, пили бурлаки,
Мед-вино кружали,
Вони до себе Семена Палія
На бенкет зазивали:
«Ой прибудь, прибудь, (Семене Палію,)
Та на бенкет до мене!
Ой не буде, Семене Палію,
Тобі кривди у мене».
Ох, і скоро, скоро Семен Палій
Та у двір в'їжджає,
Ох, і зараз, зараз проклята Мазепа
Медом-вином наповає.
Ох, і скоро, скоро Семен Палій
Та меду-вина напився,
Ох, і зараз, зараз Семен Палій
Та й на гриву коня схилився.
Ох, і крикнула, крикнула проклята Мазепа
Та на своїх гайдуків:
«Ой візьміть, візьміть Семена Палія
Та зв'яжіть назад руки!»
Ой і крикнув, крикнув проклята Мазепа:
«Ой візьміть Семена Палія
Та закуйте в темницю,
А його зброю заховайте в скамницю,
А я сам поїду до царя на столицю».

Д

Ой не знав, не знав проклятий Мазепа, як Палія зазвати,
Ей, став же проклятий Мазепа на банкет запрошати:
«Ей, приїдь, Палію Семене, да на банкет до мене».
Ей, скоро Палієнко Семен з своїм військом приїжджає,
Ей, так скоро проклятий Мазепа чашу меду висилає.
Ей, скоро Палієнко Семен з чаші меду напився,
Ей, так скоро Палієнко Семен по конику похилився.
Ей, как крикнув проклятий Мазепа на свої гайдуки:
«Ей, возьміте Семена Палія да в тіснії руки!»
Ей, как крикнув проклятий Мазепа на свої райтани:
«Возьміте Семена Палія, закуйте в кайдани».
Ей, як крикнув проклятий Мазепа на свого візницю:
«Возьміте Палія Семена да вкиньте в темницю».
А вкинули Палія Семена в темну темницю,
А сам скочив проклятий Мазепа пред царя в столицю.
Ей, обізвався Палієнко Семенко в темній темниці:
«Ой бреше, бреше проклятий Мазепа перед царем у столиці!»

Е

«Гей, прибудь, прибудь, Семене Палію,
На охоту до мене,
Ей, та й не буде, Семене Палію,
Тобі кривди од мене».
Ей, скоро, скоро Семен Палієнко
Та й у двір уїжджає,
Ей, зараз, зараз превражий Мазепа
Чашу вина наливає.
Ей, ой, як випив Семен Палієнко
Та й на коня похилився.
«Ей, чи не будеш, Семене Палію,
А на царя воювати?»
«Ей, я не буду, проклята Мазепо,
Та на царя рук здіймати».
Ей, як крикнула проклята Мазепа
Та й на свої єднорали:
«Ей, возьміть, возьміть Семена Палія
Та забийте в кайдани».
Як узяли Семена Палія
Та й у темну темницю,
Ей, а сам бреше, проклята Мазепа,
Та й у царя на столиці.
Ей, як проспався Семен Палієнко
Та й у темній темниці,
Ей, розбив, розбив проклятій Мазепі
Всі покої і світлиці.

Є

З низу, з низу, з низу та з лиману
Та вітер повіває,
Гей, там Мазепа Палія Семена
На охоту визиває:
«Гей, прибудь, прибудь, Палію Семене,
На охоту до мене,
Гей, не буде, Палію Семене
Тобі кривди од мене».
Гей, скоро Семен, ой скоро Палій
Та на двір приїжджає,
Ой зараз, зараз проклятий Мазепа
Медом-вином напуває;
Гей, скоро Семен, гей, скоро Палій
Меду-вина напився,
Ой він своєму коню вороному
Та й на гриву похилився.
Ой да крикнув проклятий Мазепа
Та на своїх уланів:
«Гей, возьміте Палія Семена
Та забийте в кайдани!»
Ей, узяли Палія Семена
Та вкинули у темницю,
А сам поїхав проклятий Мазепа
Аж до царя на столицю.
«Гей, чолом, чолом, найясніший царю,
Превеликая сила!
Ой хоче Палій шведа уловити,
Москаля вирубати».
Ой обізвався та Палій Семен,
Та сидючи у темниці:
«Ой бреше, бреше, проклятий Мазепа
Ой у царя на столиці».

Ж

Із низу, та з лиману
Тихий вітер повіває;
Ей, там Палія проклятий Мазепа
Та на бенкет зазиває:
«Ей, приїдь, приїдь, Палію Семене,
Та на бенкет до мене.
Ей, та не буде, Палію Семене,
Тобі кривди од мене».
Ей, скоро Палій, та скоро Семен
На подвір'я зіжджає,
Ей, зараз його проклятий Мазепа
Медом напуває.
Ей, як крикне проклятий Мазепа
Та на своїх служалих:
«Ей, возьміть, возьміть Палія Семена
Та забийте в кайдани!»
Ей, взяли, взяли Палія Семена
Та вкинули в темницю.
Ей, сам поїхав проклятий Мазепа
До царя на столицю.
«Ей, чолом, чолом, найясніший царю,
Щось маю казати:
Хоче Палій, та хоче Семен
Упень Москву вирубати!»
Ей, та сидить Палій,
Та сидить Семен у темниці,
А бреше проклятий Мазепа
У царя на столиці.

З

Ой п'ють козаки та й п'ють чорноморці,
Ей, п'ють вони та й гуляють,
Ей, вони ж собі Палія Семена
На охоту й зазивають:
«Ох, і прибудь, прибудь, Палію Семене,
На охоту й до мене;
Ей, та й не буде, Палію Семене,
Тобі кривдоньки й од мене».
Ей, і зачав Палій, та зачав Семен
На охоту й прибувати,
Ей, зачав його превражий Мазепа
Медом-вином напувати.
Ей, уже Палій та й уже Семен
Меду й горілки напивсь,
Ей, та й уже він на панськеє ліжко
Да спатоньки положивсь.
Ох, і як крикне превражий Мазепа
А на свої й жандари:
«Ей, озьміть, озьміть Палія Семена
Та залийте його в кайдани!..»
Ей, як узяли Палія Семена
Та вкинули й у темницю,
Ей, сам поїхав превражий Мазепа
Аж до царя на столицю.
Ой і хмілю, хмілю, хмілю зелененький,
Чом ти й по тиччу не в'єшся?
Ей, ой чом же ти, Палію Семене,
Із шведом, з турком не б'єщся?
А вже той хміль зелененький
А вже й по тиччу повивсь,
А вже Палій та й уже Семен
Із шведом, з турком бивсь.
Ой як обізветься та Палій Семен
А сидячи й у темниці:
«Ей, бреше, бреше превражий Мазепа
Аж у царя й на столиці».

И

Пише, пише вельможний Мазепа
Та до Семена листи:
«Гей, приїдь, приїдь, Палію Семене,
Приїдь на бал до мене.
Гей, да будемо, Палію Семене
Будем пити да й гуляти,
Гей, да будем, Палію Семене
На москаля воювати».
«Гей, да щоб же ти, вельможний Мазепо,
Ох, да й того не діждав;
Ой да щоб же я православну віру
Да й під ноги потоптав».
Пише, пише вельможний Мазепа
Та до Семена листи:
«Гей, приїдь, приїдь, Палію Семене,
Приїдь на бал до мене,
Гей, да будемо, Палію Семене,
Будем пити та гуляти;
Гей, да не будем, Палію Семене,
На москаля воювати».
Гей, уже ж Семен, уже Палієнко
На подвір'я уїжджає,
Гей, да виходить вельможний Мазепа,
Вином з чаші напуває.
Гей, як же ж Семен, як же Палієнко
Вина з чаші напився,
Гей, да вже й свому вороному коню
Да по гриві покотився.
Гей, ох, як крикнув вельможний Мазепа
Да на свої сердюки:
«Гей, возьміть, возьміть Палія Семена
Да й у добрії руки!»
Гей, як узяли Палія Семена
Да в темну темницю,
Гей, сам сідає на гетьманську дрожку
Та й у Москву на столицю!
«Гей, годі, годі, царю-государю,
Да на кріслі сидіти,
Гей, бо час-пора, царю-государю,
Іти військом обладіти.
Гей, годі, годі, царю-государю,
Дрібні листи писати,
Гей, бо вже ж Семен, да вже Палієнко
Іде на тебе воювати.
Гей, чи порадиш, царю-господарю,
Да з плеч голову зняти,
Гей, чи порадиш Палія Семена
Да на Сибір заслати?»
«Гей, не порадю, вельможний Мазепо,
Да з плеч голову зняти,
Гей, лиш порадю Палія Семена
Да на Сибір заслати».

І

Ой з моря та до Перекопу
Та вітрець повіває,
Ей, а вже, а вже проклятий Мазепа
Палія Семена та на бал зазиває:
«Ой прибудь, прибудь, Палію Семене,
На бенкет до мене,
Ой то ж не буде, Палію Семене,
Тобі зміни од мене».
Ой тілько Палій Семен
З добра прибуває,
Ей, а вже, а вже проклятий Мазепа
Чашу вина наливає.
Ой тілько Палій Семен
З чаші вина напився,
Ей, вороному та коникові
Да на гриву схилився.
Ой як крикнув проклятий Мазепа
А на свої латпани:
«Ой візьміть, візьміть Палія Семена
Та забийте в кайдани.
Ей, а забивши й у кайдани,
Та укиньте в темницю!..»
Ей, сам поїхав проклятий Мазепа
Та до царя на столицю,
«Ей, здоров, здоров ти, восточний царю,
Щось маю казати:
Ой хоче, хоче Палій Семен
Да й на царя воювати».
«Ой брешеш, брешеш, проклятий Мазепа,
Ой у того царя на столиці:
Ей, авже ж, а вже ж Палій Семен
Да вже не в темниці.
Ой брешеш, брешеш, проклятий Мазепа,
Неправду говориш:
Ой не воював Палій Семен
Та, либонь, і не буде,
Ой тілько ж мені Палій Семен
Чужу землю здобуде».
Ой пішов, пішов Палій Семен
Та у степ гуляти,
Ой як став, як став Палій Семен,
Як став на Мазепу воювати.
«Ой позволь, позволь ти, восточний царю,
З плеч голову зняти!»
«Ой не позволю, Палію Семене,
З плеч головки здіймати,
Ой-но позволю, Палію Семене,
Під обахту узяти:
Ей, как посмотрить проклятий Мазепа,
Як у степу будем гуляти,
Ей, то посмотрить проклятий Мазепа,
Як будемо з ним воювати.
Ей, по тім гулянні-воюванні позволю
З плеч головку зняти!»

Ї

«Ой думаєш ти, Мазепо, царю ізмінити,
Ой хочеш ти од росії якось одступити,
Ой думаєш ти, Мазепо, Москву порубати
Та сам хочеш у столиці царем царювати».
От так казав Семен Палій Мазепі на раді,
Всі узнали об проклятій Мазепиній зраді.
Обізвався тут Мазепа к Семену Палію:
«Не зрадь мені ти, Семене, не вчини ізміну.
Ой думаю я, Семене, Москву впень рубати,
А сам хочу у столиці царем царювати».
«Ой перш будеш ти, Мазепо, у стовпа стояти,
Аніж будеш у столиці царем царювати».
Ой ще довго Семен Палій з Мазепой пручались
Та й по хлібі та по солі між себе розстались.
Міркує же той Мазепа Палія згубити,
Став до себе він Палія на бенкет просити.
Ой швиденько Семен Палій к ньому приїжджає,
А Мазепа чарку меду йому подаває.
Ой п'є Палій в Бердичеві, головоньку клонить,
А Мазепа на Палія кайдани готує.
Ой п'є Семен, ой п'є Палій та з ніг і звалився,
А проклятий Мазепище тому звеселився.
Ой як крикне той Мазепа на свої гайдуки:
«Ой возьміте ж ви Палія до себе у руки!»
Ой як крикне той Мазепа на свої рейтари:
«Ой возьміть же ви Палія, закуйте в кайдани!»
Ой як крикне той Мазепа на свого візницю:
«Візьми, візьми ти Палія та вкинь у темницю!»
Не дав, не дав він Палієві ні пити, ні істи,
Доки, доки непослав аж до столиці листи.
Пише, буцім Семен Палій хоче ізмінити,
Москву упень порубати, царем царювати.
Обізвався Семен Палій з темної темниці:
«Бреше, бреше пес Мазепа царю у світлиці».
Пани кажуть за Палія царю на пораді:
«Не вір, не вір, ой ти, царю, Мазепиній раді,
Випускай, правдивий царю, Палія з темниці,
А то будуть вражі шведи у твоїй столиці».

Й

Ой в Полтаві, на Шведській могилі,
П'є Мазепа, гуляє,
Медом, вином і явлецьким пивом
Та кубочки наповняє.
Скоро Палій, скоро Семен,
А скоро з'явився,
Меду, вина і явлецького пива
З кубочків напився.
«Прошу тебе, Палію Семене,
Щоб не зрадив ти мене,
Як буду я шведа підмовляти,
Упень москаля рубати».
«Не діждеш ти, псе Мазепо,
Щоб шведа підмовляти,
Упень москаля рубати,
А будеш ти, псе Мазепо,
У катюги біля стовпа стояти».
Ой як крикнув же пес Мазепа
На свої гайдуки:
«Беріть, беріть Палія Семена
А тугенько в руки!»
Ой як крикнув же пес Мазепа
На свої скрипиці:
«Беріть, беріть Палія Семена,
Закидайте в темницю!»
«Не діждеш ти, псе Мазепо,
Мене закидати в темницю,
А просить, просить тебе цар
Аж до себе в столицю!»

К

Ой під дубом, Стародубом
Там ляхи суд збирали,
Того Семена, того Палія
На бал зазивали:
«Приїдь, Семене, приїдь, Палію,
В гості до мене;
Зготую вечерю, дорогії напитки
Та й умисне для тебе!»
Ой да скоро Семен, ой да скоро Палій
На подвір'я з'їжджав,
Зараз йому проклятий Мазепа
Чашу вина виношав,
Ох, да скоро Семен, да скоро Палій
Та вина напився,
Свому коню, коню вороному
На гриву похилився.
Ох, скрикне проклятий Мазепа
Та й на своїх жандарів:
«Возьміть Семена, возьміть Палія
Да закуйте у кайдани!
Сам коня сідлаю, з двора виїжджаю
До царя на столицю,
Ох, возьміть Семена, возьміть Палія
Да закиньте у чугунну темницю!..
Здоров, царю, найясніший царю,
Превеликий царю!
Хотів Семен, хотів Палій
Світа звоювати, половину одібрати,
Од міста до міста (до Сибіру)
Вороними кіньми заняти».
Ох, обізвався Семен Палій
У чугунній темниці:
«Ей, бреше, бреше проклятий Мазепа
У царя на столиці!»
Ой у неділю рано-пораненьку,
Як місяць добре вгору підбився,
Вже Семен, вже добрий хлопець
Із Сибіру свободився.

Л

«Прибудь, Семене Палію, на охоту до мене,
То не буде, Семене Палію, тобі кривди од мене».
Скоро Семен, скоро Палій на поріг ступає,
Проклятий Мазепа з карабіна забиває.
А забивши Семена Палія та кинув й у темницю,
Сам поїхав, проклятий Мазепа, аж до царя на столицю.
Не слишить восточний цар Мазепи на столиці,
Тільки слишить Семена Палія, сидячого в темниці...
«Чом, зелений хмелю, по тичині не в'єшся?
Чом, Семене Палію, із шведом не б'єшся?»
Хміль зелененький уже викидає,
Уже Семен, уже Палій в чужій стороні гуляє!

М

«Ой приїдь, приїдь, Палію Семене,
Та на бенкет до мене».
«Ой боюсь же я, Мазепо,
Щоб ти не зрадив мене».
«Ой приїдь, приїдь, Палію Семене,
На охоту до мене,
Ой не буде тобі, Палію Семене,
Кривди од мене».
Ой приїхав Палій Семен
Та став з коня вставати,
Став його пес Мазепа
Медом і вином частувати.
Ой упився Палій Семен,
Меду, вина напився,
Та не вспіває на білеє ліженько
Спати похилиться.
Як же крикнув пес Мазепа
На свої янчари:
«Ей, беріте, заливайте
Палія в кайдани!»
Ой залили Палія Семена
У тугії скрипиці
Та вкинули Палія Семена
В темнії темниці.
А сам побіг пес Мазепа
К гостям на ставиці.
Ой що ж мовить та Палій Семен
Та сидячи у темниці:
«Бреше, бреше, пес Мазепа
В гостях на ставиці!»
Ой хмелю ж мій, хмелю, хмелю зелененький.
Чом головок не складаєш?
Ой либонь ти, проклятий Мазепа,
Із шведами покладаєш?
Ой хмелю ж мій, хмелю зелененький,
Час із тичини додолу,-
Не пускай, Палію Семене,
Усіх шведів додому!

Н

Солодким медом да солодким вином кубки ісповняли,
А й у той час Семена Палія на бенкет зазвали.
Ой як крикне пес Мазепа на свої лейтари:
«Возьміть, возьміть Семена Палія да забийте в кайдани!»
ОЙ забив же у кайдани да вкинув в темницю,
А сам їде, пес Мазепа, к осударю на столицю:
«Не я ж тобі, велик осударю, не я тобі змєна,
Змєна ж тобі, велик осударю, од Палія Семена».
Ой як зійшов Палій Семен на високу могилу:
«Стійте ж, молодці, не лякайтесь, ще ж я не загинув!»
Ой як крикнув да великий судар, сидя на столиці:
«Бежіть, бежіть, випускайте Палія з темниці,
Нехай бежить, не пускає шведа на столицю!»
Ой іще хміль зелененький з землі витикався,
А уже Палій Семен з шведом войовався.
Ой уже хміль зелененький з тичини додолу,
Не пускає Семен Палій а шведа додому.

О

Ой тільки Палій, ой да тільки Семен
Та на плац уїжджає –
Проклята Мазепа, проклята Мазепа
Та чашой-вином стрічає:
«Ой випий, випий, Палію Семене,
Да з чаші вина напийся».
Ой тілько Палій, ой да тілько Семен
Та з чаші вина напився,
Ой тілько Палій, ой да тілько Семен
Та й по коню похилився.
Ой як крикне проклята Мазепа
Та на свої лементари:
«Ой возьміть, возьміть Палія Семена
Та забийте в кайдани!
Ой та забийте, ой да й у кайдани
Та заведіть у темницю,
Ой я сам піду, ой я сам піду
Та до царя на столицю.
Ой царю, царю, царю-государю!
Позволь мені з Палія Семена
З пліч головоньку зняти».
«Не позволю тобі, проклята Мазепа,
Та головку знімати,
А позволю тобі Палія Семена
Та на Сибір завдати».
Ой росте хміль, росте хміль,
Та коло тичини в'ється.
Проклята Мазепа, проклята Мазепа
Та вже з білим царем б'ється.
«Ой біжи, коню, ой да біжи, коню,
Шляхом-дорогою, лугом-облогою,
Ой давай, давай Палія Семена
Та до мене на оборону».
«Ой годі, годі, Палію Семене,
На Сівирі погибати,
Ой сідай на мене – надія на тебе,
Свого царя рятувати».
Ой тільки Палій, ой да тільки Семен
Та на плац уїжджає –
Проклята Мазепа, проклята Мазепа
Та вже з плацу тікає.
Ой як крикне, ой да Палій Семен
Та на свої лементари:
«Ой возьміть, возьміть прокляту Мазепу
Та забийте у кайдани.
Ой та забийте, ой да й у кайдани
Та заведіть у темницю,
Ой я сам поїду, ой я сам поїду
Та до царя на столицю».
«Проклята Мазепо, проклята Мазепо,
Та де твої списи?»
«Ой мої списи у царя у стрісі,
А сам, молод, у лісі».
«Проклята Мазепо, проклята Мазепо,
Де твої рушниці?»
«Ой мої рушниці у царя в світлиці,
А сам, молод, в темниці».
«Проклята Мазепо, проклята Мазепо,
Та де твої вози?»
«Ой мої вози затоплені в лози,
Обливають мене гіркії сльози».

П

Ой у полі, в широкім роздоллі
П'є Мазепа, гуляє,
Медом, вином і аглицьким пивом
Та кубочки наповняє;
Він того Семена Палія
На бенкет до себе закликає:
«Прошу я тебе, Семене Палію,
Щоб не зробив ти зміни;
Сам я думаю, сам гадаю,
Ще й шведа підмовляю
Впень москаля рубати;
Сам я думаю, сам я гадаю
Цим царством царствувати».
«Ой не діждеш ти, проклятий Мазепо,
Цим царством царствувати,
А будеш ти, проклятий Мазепо,
У ката біля стовпа стояти».
Ой як крикнув же проклятий Мазепа
Та на свої гайдуки:
«Ой беріть, беріть Палія Семена
Та кріпенько в руки!
Та залийте Палія Семена,
Залийте в кайдани,
А я сам сяду, а я сам поїду
На совіт перед пани.
Ой залийте Палія в кайдани
Та закиньте в темницю,
А я сам сяду, я сам поїду
Аж до царя в столицю».
Три дні їхав та не доїхав,
На четвертий день став;
Він же того Палія Семена
Та й ізмінником назвав.
«Здрастуй, здрастуй, цар возлюблений,
Та Семен Палій – зміна:
Що він п'є та гуляє,
А ще й шведа підмовляє
Впень москаля рубати».
Що брехав же проклятий Мазепа
У царя в столиці,
Те все знав Палій Семен,
Сидячи в темниці.
Ой у лісі хміль зелененький
Став із землі витикаться,
Ой став Семен, ой став Палій
Та із темниці вибиваться;
Ой у лісі хміль зелененький
Та землю устилає,
Уже ж Семен, уже ж Палій
На воронім коні грає;
Ой у лісі хміль зелененький
Та по тичиночці в'ється,
Ой уже ж Семен, уже ж Палій
Та уже ж з шведом б'ється.
Та утікав король шведський
З-під Полтави лозами,
Та не бачив світа, та не бачив білого
А за дрібними сльозами.
Ой перебіг же король шведський
Та до дніпрових перевозів,
Ой як гукнув та й як крикнув:
«А подайте скоріш поронів!»

Р

Ой ти гадаєш, Мазепо, ти гадаєш ізміняти;
Ой ти хочеш, ти хочеш царя отступати,
Впень Москву рубати,
А сам хочеш да на столиці царем царствовати.
Ой що взмовит гетьмане Мазепо к Палію Семену:
«Ой Палію, Палію Семене,
Чи не зрадиш ти мене?»
«Ой як же та маю, гетьмане Мазепо, тебе ізражати,
Коли ти будеш, гетьмане Мазепо, добре починати?»
«Я думаю, Палію Семене, впень Москву рубати,
А сам хочу та на столиці царем царствовати».
«Вперед же ти будеш, гетьмане Мазепо, у стовпа стояти,
Аніж будеш да на столиці царем царствовати!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . *
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Ой п'є Палій, ой п'є Семен да головоньку клонить,
А Мазепин чура Палію Семену кайдани готовить.
Ой п'є Палій, ой п'є Семен і з ніг ізвалився,
Барзо тому гетьмане Мазепо стоя удивився,
Ой покликне гетьман на свої лейтари,
Щоб забивали Палія Семена в кріпкії кайдани.
Ой покрикне гетьман на свої тислиці,
Щоб забивали Палія Семена в кріпкії скрипниці.
Не дав гетьман Палію Семену ні пити, ні їсти,
Доки не вислав гетьмане Мазепо на столицю листи,
А як вислав гетьмане Мазепо листи на столицю,
Велів закинуть Палія Семена в темную темницю.
«Оте ж тобі, промовляє, царю, єсть Палій ізмінник.
Він тебе хоче уже отступати,
Впень Москву рубати;
А сам хоче да на столиці царем царствовати».
Озоветься Палій, сидячи в темниці:
«Бреше, бреше гетьмане Мазепо в царя на столиці!
Оте ж тобі, да праведний царю, сам гетьман ізмінник:
Він тебе хоче уже отступати,
Впень Москву рубати,
А сам хоче та на столиці царем царствовати!»
Ой що взмовять мостивії пани до праведна царя:
«Випускай ти, да праведний царю, Палія з темниці,
А то будуть бесурмани шведи на твоїй столиці!»
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . *
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Да ще хмелю да ще зелененький на тичину не ізвився,
А вже Палій під Полтавою із шведом побився.
Да ще хмелю да ще зелененький головок не схилив,
А вже Палій під Полтавою і шведів побив.
Ой кликне-покликне да король шведський на гарматі стоя:
«Утікаймо скорій, гетьмане Мазепо, з Полтавського поля!»
Тоді вони утікали усі з-під Полтави.
Бодай вони не дождали биться з козаками!

С

Гей, запили козаки, запили бурлаки,
Ой запили-загуляли,
Гей, вони собі Палія Семена
На бесіду зазивали.
«Ой і прибудь, Палію,
Ой прибудь, Семене,
На беседоньку до мене,
Ой не буде тобі, Палію Семене,
Тоді кривди од мене».
Гей, скоро Семен, гей, скоро Палій
Да й у двір уїжджає,
Гей, зараз, зараз проклятий Мазепа
Медом-вином напуває.
Гей, скоро Палій, гей, скоро Семен
П'є мед-вино, напився,
Гей, і зараз, зараз вороному коню
Да й по гривоньку схилився.
Гей, крикнув-гукнув проклятий Мазепа
Да й по свої отамани:
«Гей візьміть, візьміть Палія
Да й забийте в кайдани!
Ой я й поїду до білого царя,
Ой і до царя на столицю:
«Гей, здрастуй, здрастуй, ох, ти білий царю
В мене Палій у темниці».
«Гей, брешеш, брешеш, проклятий Мазепо,–
Він у мене в світлиці».
Гей, крикнув-гукнув ой і Палій Семен
Та й по свої гайдамаки,
Гей, крикнув-гукнув, ох, і Палій Семен
Да й Мазепу доганяти.
Гей, крикнув-гукнув, ох, і Палій Семен:
«Мазепу добуду!»
«Гей, прошу, прошу, Палію Семене,
Більш по тебе воювать не буду».
Гей, як догнали прокляту Мазепу
Да в сосновому бору,
Гей, підхватили прокляту Мазепу
На три штихи вгору.

Т

Ой під ругою, під Сабореєю,
Ой під вишневим садом,
Там Мазепа намет напинає,
Все кубочки сповняє.
Ой ісповняє та тії кубочки
Все зеленим вином –
Вітати Палія Семена.
Ой іще ж Палій,
Ой іще ж Семен
Меду і вина сього не напився,
А уже ж Палій,
А уже Семен
Із своїх ніг звалився,
Ой і крикнув проклятий Мазепа
На свої лайтани:
«Возьміть Палія Семена
Та забийте у кайдани,
А на руки скрипиці!
Та посадіть Палія Семена
У превеликій темниці!
А сам же я поїду,
Сам же я поїду
До государя на столицю».
Як озвався та Палій Семен,
Та сидячи у темниці,
То стало ж чутно,
То сталось чутненько
У государя на столиці;
«Ой бреше, бреше
Проклятий Мазепа,
Як пес, на столиці!»
Тоді крикнув велик світ-государ
На свої москалі:
«Возьміть ви сього плута Мазепу
Та закуйте в кайдани,
Та посадіть плута Мазепу,
У превеликій темниці,
Та приставте ви Палія Семена.
Та до мене на столицю.
Ой чи можеш ти,
Палію Семене,
Та Мазепу звоювати?
Будеш ти з мене,
Палію Семене,
Велику плату брати!»
«Ой не хочу я,
Велик світ-государю,
Великої плати брати,
Тільки не дозволяйте із України
Довіку некрутів брати,-
Ані некрутів,
Ані подушного,
Ані якої плати,
То можу я плута Мазепу
Зараз звоювати!»
Ой уже ж хміль,
Тонкая хмелина,
Коло дерева в'ється,
Уже ж шведський король
З Палієм Семеном
Під Полтавою б'ється.
Ой уже ж хміль,
Тонкая хмелина,
З тичини похилився,
Уже ж шведський король
Палію Семену
У ніженьки поклонився.

У

Ой із-під річки та із-під лиману та вітер повіває,
Там Мазепа Палія Семена на охоту визиває:
«Ой прибудь, прибудь, Палію Семене, на охоту до мене,
Ой не буде, Палію Семене, тобі кривди од мене».
Ой скоро, скоро Семен Палієнко на подвір'я з'їжджає,
Ой так зараз проклятий Мазепа медом-вином наповає.
Ой скоро, скоро Семен Палієнко меду-вина напився,
Ой так зараз вороному коню та на гриву склонився.
Ой як крикнув проклятий Мазепа та на свої улани:
«Возьміть, возьміть Палія Семена та забийте в кайдани!»
Ой забили Палія Семена та вкинули в темницю;
Сам поїхав проклятий Мазепа аж до царя на столицю.
«Ой чолом, чолом, найясніший царю, превеликая сило,
Хоче Палій на (sіс!) шведа підняти, а Москву впень зрубати».
Ой обізвався Семен Палієнко, та сидячи в темниці:
«Брешеш, брешеш, проклятий Мазепо, та у царя на столиці».
«Дозволяюсь, найясніший царю, йому з плечей голову зняти?»
«Не велю ж я йому з плечей голову зняти, велю в Сибір ізослати».
Ой ти, хмелю, ой ти, зелененький, та на тички не вився,
А вже Семен, Семен Палієнко, у Сибірі опинився.
Ой ти, хмелю, ой ти, зелененький, та в головки не в'єшся,
А вже Семен, Семен Палієнко, та з Мазепою б'ється.
Ой як крикнув проклятий Мазепа: «Та у купу, у купу,
Бо наробить Семен Палієнко превеликого трупу!»
«Ой не в купу, проклятий Мазепо, та не в купу, не в купу!
Ой терпів же я на Сибірі превеликую муку!»

Ф

Та ще хміль та на тичину високо не звився,
А вже Палій під Полтавою із шведом побився.
Та ще хміль той зелененький не викинув пучки,
А вже з шведів під Полтавою лежать всюди кучки.
Ой як крикнув король шведський, у гармати стоя:
«Утікай, Мазепо, Орлик, тікайте обоє!»
Тоді шведи утікали усі з-під Полтави,
Семен Палій з козаками добулися слави.

Х

Ой п'ють та й п'ють та два козаченьки,
Вони п'ють та гуляють,
Та вони з собою Семена Палія
На охоту підмовляють:
«Та поїдьмо, Семене Палію,
На охоту із нами,
Бо вже не буде, Семене Палію,
Тобі зрізноньки над нами».
Та не вспів же та Семен Палій
Та меду-вина напиться,
Ой поспішився проклятий Мазепа
До Палія примоститься:
«Ой та беріте, хлопці-харшавці,
Семена Палія під руки
Та забийте Семена Палія
Та у кріпкі заліза,
Ой посадіте Семена Палія
Та у темну темницю,
Та в залізну клітку,
За залізнії двері!»
А як огляділась та наша цариця
Та не звечора – вранці:
«Ой десь немає Семена Палія
В моєму білому царстві».
Ой дай же нам, та наша цариця,
Та й двойноє жалування
І ще й красну одежу:
Тоді можем знати, можем розіскати
Та й Семена Палія,
Ой Семена, Семена Палія –
Превеликого липцаря.

Примітки

[1] та у гості до мене.

…* Тут і далі в збірнику Цертелєва, за яким наводиться ця пісня, пропуски. – Ред.