Ой три літа й три неділі

Ой три літа й три неділі
Минулося на Вкраїні,
Як козака турки вбили,
Під явором положили.
Під явором зелененьким
Лежав козак молоденький.
Його тіло почорніло,
А од вітру пострупіло.
Над ним коник зажурився,
По коліна в землю вбився.
«Не стій, коню, надо мною,
Бачу ж я щироньку твою!
Біжи степом та гаями,
Долинами, байраками,
До моєї родиноньки,
До вірної дружиноньки!
Стукни в браму копитами
Та забряжчи поводами.
Ой вийде брат-понуриться,
Вийде мати – зажуриться,
Вийде ж мила – порадіє,
Стане, гляне та й зомліє!»
«Ой де ж, коню, пана скинув?
Кажи ж, коню: чи не згинув?»
«Мене турки наздігнали,
Пана мого з мене стяли,
Постріляли, порубали,
Там над Дністром [по]ховали!
Ой цить, мати, не журися!
Вже ж бо твій син оженився:
Він взяв собі за жіночку
Та крутую могилочку...
Возьми, мати, піску жменю,
Посій його на каменю,
Коли ж отой пісок зійде,
Тогді твій син з війська прийде!»

Запис історичної пісні “Ой три літа й три неділі” у виконанні Ольги Чекаловської

Запис виконання історичної пісні “Ой три літа й три неділі”