Ой тужу я, тужу

Ой тужу я, тужу,
Бо в лихого пана служу;
Та ще буду я тужити,
Бо ще мало рік служити.
Посилає під ліс темний на могилу,
На могилу на вартину.
Сидить павун на могилі,
Спустив пір'я по долині.
Я то пір'я позбираю,
Дай ми, боже, що гадаю.
Я гадаю мандрувати,–
Жаль ми роду покидати;
Не так роду, як мамочк[и],
Годувала з дитиночки;
Годувала, леліяла,
Потіхи ся надіяла.
«Хоть мене лелій, не лелій,
Потіхи ся з ня не надій!
Бо як умру – гнисти буду;
А як зросту – в розбій піду;
Буду бити, розбивати,
Чужу працю проливати...»
«Чужа праця – не водиця,
Проливати не годиться».