Ой у лузі, лузі

А

Ой у лузі, лузі
Береза стояла,
А на тій березі
Зозуля кувала.
Питалась зозуля
В тієї берези:
«Ой березонько,
Та чого ж ти не зелена?»
«Ой як же я маю
Зеленою бути,
Коли підо мною
Татари стояли,
Копитами землю
Вони грасували,
Мечами все гілля
Вони обтинали,
Ясненькії вогні
Вони розкладали,
Криничної води
Вони доставали,
В кришталеві пляшки
Воду наливали».

Б

Ой у лузі береза стояла,
А на [тій] березі зузуля кувала;
Питалася зузуля берези:
«Ой березонько, чого ти не зелена?»
«Ой як я маю зелена бути,
Коли підо мною татари стояли,
Копитами землю грасовали,
Мечами гілля обтинали,
Ясненькії огні розкладали,
Криничної води доставали,
В кришталеві фляшки наливали».
Самборівці шапочки зносили
Та й гультяя живцем на паль вбили.

В

В чистом полі береза стояла,
На березі зузуля кувала:
«Чом, береза, біла, не зелена?»
«Як я маю зеленою бути –
Підо мною стояли рекрути,
Шабельками гілля обтинали,
До майора дрібний лист писали:
«Ти майоре пане, ти наш капітане,
Пусти нас в ліс за ляшками!
Бо ляшки зрадливії люде:
Зрадили цісаря, шибениця буде».

Г

Ой там в полі береза стояла,
На березі зузуля кувала:
«Чом, береза, біла, не зелена?»
«Як я маю зеленою бути?
Підо мною стояли рекрути,
Підо мною стояли татари,
Шабельками гілля й обтинали,
З-під кореня води добували,
Вороного коня напували».
«Ой пане наш, пане капітане,
Пусти ти нас й а в ліс за венькграми,
Бо ті венькгри зрадливії люди:
Ой зрадили коня вороного,
Ще ізраде [?] хлопця молодого».