- Головна>
- Пісні>
- Епічні пісні>
- Історичні пісні>
- Ой умирав козак та козаченько
Ой умирав козак та козаченько
Ой умирав козак та козаченько Край дунайської води, Ой його стріла Та з коня зняла, Ои стріла ж, стріла Розпроклятої орди. Ой біля нього та кінь його, Та старий його слуга Та прошщається, Та и питається У хазяїна-друга: «Ой куди ж мені Та, мій хазяю, Без тебе вдаваться? Чи в край рідний, У степ вільний, Чи з кручі вбиваться?» «Ой ти ж, коню мій, Та старий слуга мій, З кручі не вбивайся, Ой тікай та в край-поле, А татарам не дайся. Ой гуляй, коню мій, Та в чистому полю, Бо вже тобі, коню, Та не буде ласки Та й ранішньої волі. А може ж ти, коню, Та доскочиш, коню, Та й у край-слободку. Ой там та побачиш Батька мого й матір, Меншую сестричку, А ще як побачиш Та мою дівчину, То дівчині скажеш, Хай йде вона заміж, Бо нам не видаться, Та сирая земля – Ото моя теша, Я в неї за зятя».
Наші партнери
Вироби ручної роботи для створення затишку у вашому домі