Ой ви, хлопці, хлопці-запорожці

А

Ой ви, хлопці, хлопці-запорожці,
А не ходіть ви битим шляхом!
Не ходіть ви битим шляхом,
А не вганяйтесь у Польщу за ляхом.
Бо ляшечки зрадливії люди,
Як упіймуть, то вам горе буде.
Ой у неділю рано, як сонечко сходить,
Пан лементар по риночку ходить,
А за собою та запорожців водить.
Ой за ним, за ним, ой запорожці ходять
І за собою та вороні коні водять
Ой за собою вороні коні водять,
Під руками сиві шапки носять.
Ой під руками сиві шапки носять,
А все пана лементаря просять:
«Ой пане (наш), пане лементарю,
А не дай же нас ляшкам на поталу.
Бери й од нас коні воронії,
А нас пусти, бо ми молодії.
Бери й од нас всю зброю козацьку,
А нас пусти на волю, нещасних».
«Звелю й од вас коники забрати,
А вас звелю в кайдани кувати».

Б

«...Ой пане наш, пане лементарю,
Не дай же нас ляхам на поталу!
Бери у нас шаблі та рушниці,
А нас пускай з темної темниці».
«Велю ж у вас рушниці забрати,
А вас велю на палі сажати».
Стали Коржа на палю сажати,
Ой став же Корж всю правду казати:
«Запорожці, ви добрі молодці,
Як будете з неволі тікати,
Не тікайте битими шляхами,
Та тікайте темними лугами,
А щоб же вас ляхи не нагнали,
Бо ляшеньки зрадливії люде,
Як нагонять – не гаразд вам буде».

В

У неділю рано-пораненьку
Зібралися хлопці в порадоньку.

Пан неминтар по риночку ходе,
За собою запорожців воде.

Запорожці в руках шапки носять,
Свого пана хорошенько просять:

«Ой ти, пане, наш пане, неминтарю,
Не дай ти нас ляхам на поталу».

«Запорожці, ой ви, славні хлопці,
Будьте й тепер, як були, молодці,

Не ходіть ви битими шляхами,
Не вдавайтесь в Польщу за ляхами;

Бо ті ляхи ізрадливі люде,
Як піймають, то вам лихо буде».

«Ой пане ж наш, а ми твої хлопці,
Нехай знають, що й ми запорожці,

Бери від нас коні воронії,
А нас пускай, ще й ми молодії.

Бери сідла з-під злата самого,
А нас пускай, ми знайдем другого».

«Велю коням вівса, сіна дати,
А вас, хлопці, в кайдани кувати».

Г

В неділеньку, як сонечко сходе,
Пан лементар по риночку ходе,
Запорожців під вартою воде.
Запорожці шапки в руках носять,
Лементаря низесенько просять:
«Ой пане наш, лядський лементарю,
Не дай же нас ляшкам на поталу!
Бери у нас коні воронії,
А нас пускай – ще ж ми молодії».
«Звелю коней в конюшні забрати,
А вас велю в кайдани кувати».
«Ой пане наш, лядський лементарю,
Не дай же нас ляшкам на поталу!
Бери у нас сідла золотії,
А нас пускай – ще ж ми молодії».
«Звелю сідла в чехауз забрати,
А вас велю на палі сажати».
«Ой пане наш, лядський лементарю,
Не дай же нас ляшкам на поталу.
Бо ляшеньки зрадливії люде,
Як половлять – горенько нам буде.
Бери у нас гроші золотії,
А нас пускай – ще ж ми молодії».
«Велю гроші у казну забрати,
А вас велю на волю пускати».

Д

А в суботу на пізній годині
Пан лейментар по риночку ходить,
За собою запорожців водить.
Запорожці в ручках шапки носять,
Свого пана лейментара просять:
«Ой пане ж наш, пане лейментарю!
Бери у нас коні вороні,
А нас пускай – ще ми молоді».
«Велю у вас коні відібрати,
А вас велю до гармати ковати».
«Ой не куй же нас, пане, до гармати,
Прикуй же нас до шинкарчиної хати,
А в шинкарки є мед та горілка,
А ще до того й хорошая дівка».