Ой з гори, з гори вітер повівав

А

Ой з гори, з гори вітер повівав,
Дунай висихав, зіллям заростав,
Зіллям-трепіттям, вселяким цвітом,
Дивне звір'є спасає зілля,
Спасає зілля сивий оленець.
Надійшов над його молодий княжа,
Молодий княжа з лучком-стрілком.
Лучком-стрілком звір'є забив,
На гуслі грає, красно співає.
Надійшов над його батійко його:
«Ти, синку, синку, оленців стріляєш,
На гуслі граєш, красно співаєш,
А того не знаєш, чого заплачеш:
Турки, татари Підгор'я взяли,
Полон забрали, долів погнали».
«Сідлай мі, тату, коня бистрого,
Злагоди мі, тату, меча острого,
Най я поїду турка догоню,
Моє Підгор'я назад оберну,
Назад оберну, краще осаджу».
Ой як догонив та й їх розгромив,
Своє Підгор'я назад обернув,
Назад обернув, краще осаджав.
Ой осадив він три села людей:
ОЙ одне село - старими людьми,
А друге село - парубойками,
А третє село - дівчинойками,
Старії люди суди судили,
А парубойки на ворогів ходили,
А дівчинойки -- шитойки шили.

Б

А з гори, з долу вітрець повівав,
Дунай висихав, зіллєм заростав,
Зіллєм-трепетєм, вшеляким цвітом;
Дивноє звір'є зіллє спасає,
Зіллє спасає сиви[й] оленець.
На тім оленці п'ятдесят ріжків,
П'ятдесят ріжків, єден тарелець.
На тім тарельці гречний молодець,
На гуслях грає, красно співає.
Надійшов к ньому татунє єго:
«Ти, сину, сидиш і ніц не видиш,
Турки й татари Підгір узяли,
Підгір узяли, волів загнали».
«Сідлай мі, тату, коня бистрого,
Коня бистрого, меча острого;
Най я поїду турка догоню,
Моє Підгір'є назад оброню,
Назад оброню, краще посаджу».
Ой догонив 'го, там 'го розронив,
Своє Підгір'є назад обронив,
Назад обронив і краще всадив.
Ой всадив же он три села з людьми,
А одно село - з старими людьми,
А друге село - з парубочками,
А третє село - з панєночками,
Старії люди усім судили,
А парубочки в війську служили,
А панєночки шитінки шили.