Ой з-за гори чорна хмара, мов хвиля, іде

Ой з-за гори чорна хмара, мов хвиля, іде.
То ж не хмара – запорожців Богуня веде.

Доганяли вражих турків коло трьох могил,–
Уже по тих яниченьках та пугач завив.

Серед ночі в Дикім полі рушниці ревіли,
А в Очакові туркені та від страху мліли.

Ой в середу ізвечора турків обступали,
А в п'ятницю до полудня всіх упень рубали.

Ой наточив Іван, Богун невірам вина,–
Та було ж їх сорок тисяч, а тепер нема.