Про Сулиму, Павлюка, ще й про Яцька Остряницю

Не схотіли сучі ляхи
Попустити й трохи,
Щоб їздили в Січ бурлаки
Та й через пороги,–
Спорудили над Кодаком
Город-кріпосницю
Ще й прислали в Кодак військо,
Чужу-чужаницю.
Їде бурлак чи комишник
Порогом-водою,
Його лове чуже військо
Й оддає в неволю.
Зажурились запорожці,
Що нема їм волі
Ні на Дніпрі,
Ні на Росі,
Ні в чистому полі.
Обізвався серед Січі
Курінний Сулима:
«Гей, давайте, хлопці, зварим
Вражим ляхам пива!»
Обізвавсь Павлюк-хорунжий:
«Допомоги дати!
Щоб ту лядську перепону
Нащент зруйнувати!»
Добре Павлюк та Сулима
Ляхів частували –
Військо вибили дощенту,
Кодак зруйнували.
Як зачув це Конецпольський,
Зібрав своє військо,
Обступили пани-ляхи
Всю Січ Запорізьку.
А ще й взяв той Конецпольський
З козаків данину –
Хорунжого Павлюка
Ще й Павла Сулиму.
Та й повезли ж у Варшаву
Павлюка й Сулиму
Та й на тяжку муку-кару,
Всім ляхам на диво.
Наробили вражі пани
У Варшаві дива,
Як помирав на майдані
Курінний Сулима,
А Павлюк, на диво шляхті,
Жив-здоров лишився,
Бо Замойко Хома, писар,
За його вступився.
Повернувсь Павлюк додому,
У Січ Низовую,
Та й задумав Павлюк знову
Бить шляхту гнилую.
Знайшов Павлюк побратима –
Орла Остряницю,
Що не раз пускав із ляхів
Шляхетську кровицю.
То не хмари з буйним вітром
З Дніпра налягають –
То Павлюк та Остряниця
Ляхів обступають.
Силу ж панів перебила
Голота бурлацька,
Та не хтіла в одно стати
Старшина козацька.
Звеселився пан Потоцький
Про таку нагоду,
Під Кумейками в неділю
Напав на голоту.
Ой превражі пани-ляхи,
Що ж ви наробили?
Скільки ж бідних запорожців
Ви з світу згубили!
А старшини боровицькі
Лиш про себе дбали.
Потоцькому Павлюка
Самі упіймали.
Везуть пани Павлюка
Селом Боровицею,
Ще й скрутили йому рученьки
Назад сирицею.
Ой повезли ж Павлюка
Ляхи у Варшаву,
Шляхті вражій на потіху,
На тяжкую кару.
За отаманом Остряницею
Женуть ляхи кіньми,
Ще й біжать пішаницею;
Пани хочуть Остряницю упіймати,
А славне військо запорізьке
Шоб посікти-порубати.
А що ж отаман Остряниця?
Перелетів Дніпро з кошом,
Як лебідь-птиця.
Що зарічкою за Сулою
Остряниця прогнав панів-ляхів
До болота до Супою...
Та й повів свій кіш
Отаман Остряниця
У московські землі,
Щоб там поселиться.
Уклонився Остряниця
Воєводі Білгородському,
Та все ж таки не смердючому
Ляхові Потоцькому.