Семене Палію, а що ж бо ти робиш

А

Семене Палію, а що ж бо ти робиш?
От як день, так ніченьку та й у хмарі бродиш.
В неділеньку рано та всі дзвони дзвонять,–
Семена Палія, ох, а турки гонять.

Гей, як закували і всі разом стали,
Семена Палія турки і спіймали.
А ведуть же його містом, вулицею,
А зв'язали руки назад сирицею.

Б

А в неділю рано усі дзвони дзвонять,
Вже турки Палія та по лісі гонять.
Дзвонили, дзвонили, разом перестали,
А вже турки Палія у ручки піймали.

«Палію, козаче, чи бачиш границю?
Чи бачиш границю, свою шибеницю?»
«Ой бачу я, бачу польськую границю,
Польськую границю, тую шибеницю.

Ой коли б я був знав, що це моя буде,
Ой сказав би її та позолотити,
Ой сказав би її та позолотити,
Од верху до низу червінцями вбити».

В

Ой в неділю рано усі дзвони дзвонять,
Вже турки Палія на границю гонять.

Дзвонили, дзвонили, та й вже перестали,
Вже турки Палія у ручки спіймали.

Ой вивели його у чистеє поле:
«Що побачиш, Палію,– усе буде твоє!»

«Ой бачу я,бачу коня вороного,
Товариша свого й друга дорогого!

Ой бачу я, бачу турецьку границю,
Ох, бачу я, бачу свою шибеницю!»

Г

А в неділю рано
Усі дзвони дзвонять,–
Семена Палія
А вже турки ловлять.
Дзвонили, дзвонили
Та вже перестали,–
Семена Палія
Вже турки спіймали.
Повели Палія
Містом до базару,
Містом до базару,
Тею улицею,
Містом до базару,
Тею улицею
Та зв'язали руки
Назад сирицею.
Вивели Палія
У чистеє поле:
«Що взглядеш, Палію,
То то буде твоє».
«Бачу я, бачу
Коня вороного,
На ньому сідельце
Та з злота самого.
Бачу я, бачу
Нову шибеницю,
А за ту дівчину,
А за єдиницю.
Лучче було вмерти,
На світі не жити,
Ніж тую дівчину
Мені зачепити.
Лучче ж було, мати,
Малим поховати,
Ніж такую муку
Тепера приймати!»