Славна була в Побережу всіма сторонами

Славна була в Побережу всіма сторонами,
Тяжко було в ні прожити перед ворогами.
Пишуть турки і татари старесеньким дідом:
«Виходжайте, побережці, против орди з хлібом».
«Бодай турки та й татари того не діждали,
Щоби наші побережці з хлібом виходжали!»
А зійшлися побережці та стали гадати:
«Либонь будем, пане-брате, до Лугу втікати.
А у Лузі при палонці будем ся боронити,
Щоби віру християнську марно не згубити».
А у Лузі при палонці та зварили груші,–
Вигинули побережці, невиннії душі.
А у Лузі при палонці та зацвіли цвіти,–
Витоптала орда кіньми маленькії діти.
Маленькії витоптали, старих вирубали,
А молодих та й хороших з собою забрали.
Бершадськії козаченьки того наробили,
Веселий край, хороший люд марне, загубили.